Реферат: Спадковий договір в цивільному праві України

уточнити коло осіб, які можуть бути відчужувачем та набувачем у спадковому договорі, та проаналізувати положення цивільного законодавства щодо особливостей укладення спадкового договору за участю подружжя;

визначити зміст спадкового договору;

розкрити порядок укладення спадкового договору;

дослідити підстави припинення спадкового договору.

Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням спадкового договору.

Предметом дослідження є спадковий договір як правова форма передання майна у власність після смерті відчужувача.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи.

Діалектичний метод пізнання супроводжував весь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку інституту спадкового договору у цивільних правовідносинах.

Методи аналізу та синтезу використовувалися у зв’язку з формулюванням поняття спадкового договору.

Історико-правовий метод використовувався при дослідженні процесу виникнення, розвитку та становлення інституту спадкового договору, формально-юридичний – при аналізі змісту правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з укладенням спадкового договору. Порівняльно-правовий метод дослідження був застосований при порівнянні цивільного законодавства України та зарубіжного законодавства у сфері правового регулювання інституту спадкового договору.

Теоретичну основу дослідження склали положення, викладені у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: М.М. Агаркова, Б.С. Антимонова, М.І. Брагінського, Г. Брокса, Ф. Вайлєра, В.В. Васильченка, В.В. Вітрянського, Ф.І. Гавзе, К.А. Граве, С.А. Денисова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Ю.О. Заіки, О.С. Іоффе, Ю. Калєрта, В.М. Коссака, Н.С. Кузнєцової, В.І. Курдиновского, Л.А. Лунца, В.В. Луця, А.В. Луць, Д. Ляйпольда, С.В. Мазуренко, Й. Майєра, І.Б. Новицького, Д. Нолтінга, О. Огоновського, З.В. Ромовської, В.І. Серебровського, О.П. Сергєєва, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, Б.Б. Черепахіна, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершенєвіча та ін.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики вирішення спорів, пов’язаних зі спадковим договором: 6 справ, розглянутих судами Черкаської, Херсонської, Донецької, Полтавської областей, а також Верховним Судом України у 2007 році, які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації проведено комплексне наукове дослідження спадкового договору на основі положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, та інших нормативно-правових актів. За результатами проведеного дослідження сформульовано основні науково-теоретичні положення та пропозиції, які виносяться на захист:

1. Одержали подальший розвиток теоретичні положення щодо сутності спадкового договору. Всупереч своїй назві, спадковий договір, який одержав правове регулювання у Гл.90 ЦК України, не передбачає переходу майна від відчужувача до набувача в порядку спадкування. До спадкового договору не застосовуються норми спадкового права. Сутність спадкового договору згідно ЦК України як інституту договірного, а не спадкового права проявляється в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача.

2. Дано авторське визначення спадкового договору: "За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати передбачені договором дії на користь другої сторони (відчужувача) або визначеної ним особи, а після смерті відчужувача набуває право власності на його майно".

3. Зроблено висновок, що відчужувачем у спадковому договорі може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа.

4. Обґрунтовано положення про те, що набувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа, кілька фізичних осіб, які у випадку укладення спадкового договору є солідарними боржниками і після смерті відчужувача набувають майно на праві спільної сумісної власності, або юридична особа.

5. Уточнено, що предметом спадкового договору може бути рухома чи нерухома річ, яка визначена індивідуальними ознаками і належить відчужувачеві на праві власності.

6. Доведено, що обов’язки набувача за спадковим договором можуть полягати у вчиненні будь-яких дій майнового чи немайнового характеру, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, за винятком дій, які передбачають одноразову сплату набувачем грошової суми, еквівалентної вартості майна, визначеного спадковим договором, а також передання у власність відчужувачеві майна в обмін на майно, яке є предметом спадкового договору.

7. Вперше обґрунтовано позицію про те, що з метою захисту інтересів набувача як сторони спадкового договору необхідно передбачити у законі обов’язки відчужувача щодо збереження майна, визначеного спадковим договором, які полягають у тому, що відчужувач зобов’язаний належним чином утримувати майно, визначене спадковим договором, не допускаючи його погіршення, а також без згоди набувача не передавати майно, визначене спадковим договором, в користування іншим особам, якщо договором не встановлено інше. У разі невиконання чи порушення відчужувачем цих обов’язків набувач має право вимагати відповідного зменшення обсягу його обов’язків.

8. Зроблено висновок про те, що з метою уникнення порушення прав набувача і зловживань з боку відчужувача, необхідно поставити невиконання останнім обов’язків за спадковим договором як підставу звернення відчужувача до суду з вимогою про розірвання спадкового договору в залежність від певних умов. Пропонується передбачити, що відчужувач може вимагати розірвання спадкового договору судом у разі невиконання набувачем своїх обов’язків протягом трьох місяців з моменту настання строку виконання.

9. Вперше обґрунтовано положення про те, що, зважаючи на особливість спадкового договору, пов’язану з моментом набуття набувачем права власності на майно відчужувача, замість права вимагати розірвання спадкового договору набувачем доцільніше буде закріпити в законі право набувача в будь-який час до моменту смерті відчужувача відмовитися від спадкового договору. У цьому разі набувач не має права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов’язанням до моменту відмови від договору.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною одержаних результатів, які можуть бути використані для подальших наукових досліджень, вдосконалення національного законодавства стосовно регулювання відносин, які виникають на підставі спадкового договору, а також для підготовки підручників і навчальних посібників для студентів юридичних факультетів, викладання курсу "Цивільне право України". Сформульовані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть застосовуватись у діяльності органів нотаріату при укладенні та припиненні спадкових договорів, а також у процесі розгляду судами відповідних категорій справ.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України оприлюднено у повідомленнях та доповідях на ІІ міжвузівській науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (м. Луцьк, 27-28 травня 2005 р), ХІІ регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 9-10 лютого 2006 р), І Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 24-25 лютого 2006 р), IV Міжнародній науково-методичній конференції "Римське право і сучасність" (м. Одеса, 19-20 травня 2006 р), ХІІІ регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р), ІІ Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 30-31 березня 2007 р), ХІV регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 6 лютого 2008 р)

Публікації. Основні результати наукового дослідження висвітлено у 10 публікаціях, зокрема – 3 фахових, 7 – тезах доповідей.

Структура дисертаційної роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них 15 сторінок займає список використаних джерел (172 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Загальна характеристика спадкового договору” досліджується історія становлення інституту спадкового договору, поняття та ознаки спадкового договору. Даний розділ містить два підрозділи.

Підрозділ 1.1 “Становлення інституту спадкового договору” містить аналіз виникнення та розвитку інституту спадкового договору. Спадковий договір виник та розвивався в рамках німецького національного права. Спадкові договори в Німеччині первісно охоплювали три види договорів: договір про призначення спадкоємця, який в сучасному німецькому праві, власне і позначається терміном “спадковий договір”, договір про встановлення легату та договір про відмову від права спадкування. На даний час в німецькому спадковому праві договір про встановлення легату втратив самостійне значення і став одним із розпоряджень, що складають зміст спадкового договору в сучасному його розумінні, а договір про відмову від права спадкування став самостійним видом договору в рамках спадкового права.

Згідно доктрини німецького спадкового права спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором. Це означає, що такий спадковий договір є однією з підстав спадкування, а зроблене у ньому розпорядження на випадок смерті не підлягає односторонній зміні чи скасуванню.