Реферат: Спадковий договір в цивільному праві України
Сучасне правове регулювання інституту спадкового договору в Україні кардинально відрізняється від його правового регулювання за часів перебування західноукраїнських земель у складі Австрійської монархії: спадковий договір є інститутом зобов’язального, а не спадкового права.
У підрозділі 1.2 “Поняття та ознаки спадкового договору” досліджується питання сутності спадкового договору. Спадковий договір є інститутом договірного, а не спадкового права, незважаючи на його розміщення у Книзі шостій ЦК України – “Спадкове право”. До спадкового договору не застосовуються норми спадкового права в силу відсутності юридичного складу спадкового правонаступництва. Такий висновок ґрунтується на тому, що:
1) відчужувач не може розпорядитися майном, яке є предметом спадкового договору, на випадок смерті;
2) майно, яке є предметом спадкового договору, не включається до складу спадщини;
3) набувач може оформити право власності на майно, яке є предметом спадкового договору, негайно після смерті відчужувача, а не по спливу 6-місячного строку, встановленого для оформлення права на спадщину;
4) майно, яке є предметом спадкового договору, не може бути предметом заповідального відказу;
5) на таке майно після смерті відчужувача не можуть претендувати особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
6) майно, яке є предметом спадкового договору, на момент його укладення визначене конкретно і не може бути відчужене.
Звертається увага на недоліки законодавчого формулювання поняття спадкового договору. Зокрема, некоректним є використання терміну "розпорядження відчужувача", який характеризує спадковий договір як договір, в якому зміст є невизначеним, неконкретним, а також словосполучення "і в разі його смерті", яке виражає лише ймовірність настання смерті, в той час, як смерть є подією, яка неминуче настане. Проведене дослідження дозволило зробити висновок про необхідність уточнення передбаченого у ст.1302 ЦК України визначення спадкового договору. Враховуючи необхідні уточнення, автор пропонує таким чином сформулювати визначення спадкового договору: "За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати передбачені договором дії на користь другої сторони (відчужувача) або визначеної ним особи, а після смерті відчужувача набуває право власності на його майно".
Незалежно від того, коли відчужувач склав заповіт стосовно майна, визначеного спадковим договором, – до чи після його укладення, це майно в будь-якому випадку не включатиметься до складу спадщини. Тому пропонується виключити ч.2 ст.1307 ЦК України, оскільки вона втрачає своє правове значення.
Автор притримується позиції, що спадковий договір є двостороннім, відплатним та консенсуальним договором.
Другий розділ дисертації “Сторони, зміст та укладення спадкового договору” містить 3 підрозділи.
Підрозділ 2.1 “Сторони спадкового договору” присвячений дослідженню питань суб’єктного складу спадкового договору. При визначенні кола осіб, які можуть бути відчужувачем у спадковому договорі законодавець відходить від традиційного критерію, який кладеться в основу визначення сторін цивільно-правового договору, а саме – поділу осіб на фізичних та юридичних. При такому формулюванні поза увагою залишається питання про те, що відчужувачем у спадковому договорі не може бути юридична особа.
В роботі обґрунтовується положення про те, що відчужувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа. Автор також обґрунтовує позицію, що набувачем у спадковому договорі, якщо йдеться про фізичну особу, може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа. І відчужувачем, і набувачем у спадковому договорі можуть бути кілька фізичних осіб. Якщо набувачем у спадковому договорі є кілька фізичних осіб, вони стають після смерті відчужувача співвласниками майна, визначеного спадковим договором, на праві спільної сумісної власності, а їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним. З метою уточнення кола осіб, які можуть бути відчужувачем та набувачем у спадковому договорі, та визначення правового режиму майна, набутого на підставі спадкового договору кількома фізичними особами, пропонується викласти ст.1303 ЦК України в такій редакції:
"Стаття 1303. Сторони у спадковому договорі.
1. Відчужувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа.
2. Набувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
3. Якщо набувачем є кілька фізичних осіб, вони стають після смерті відчужувача співвласниками майна, визначеного спадковим договором, на праві спільної сумісної власності.
Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним".
Спадковий договір може бути укладений не лише подружжям як на стороні відчужувача, так і набувача, а й між подружжям. При цьому, спадковий договір щодо частки у майні, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути укладений між ними без виділу частки кожного з подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя.
Норма ч.2 ст.1306 ЦК України, яка визначає особливості спадкового договору за участю подружжя, зазначає про перехід спадщини від одного з подружжя до другого, що суперечить сутності відносин, які виникають на підставі укладення спадкового договору. Майно, яке є предметом спадкового договору, не включається до складу спадщини, а тому про перехід спадщини від одного з подружжя до другого в рамках спадкового договору йтися не може. З метою усунення суперечностей пропонується викласти ч.2 ст.1306 ЦК України в такій редакції: "Спадковим договором може бути встановлено, що після смерті одного з подружжя майно, визначене спадковим договором, переходить у власність другого, а після смерті другого з подружжя майно переходить у власність набувача за договором".
У підрозділі 2.2 “Зміст спадкового договору” автор приходить до висновку, що істотними умовами спадкового договору є умови про:
1) майно, яке після смерті відчужувача перейде у власність набувача (місцезнаходження майна, якщо йдеться про нерухомість; якісні характеристики майна; склад та вартість майна);
2) дії, які зобов’язаний вчинити набувач відповідно до умов договору (характер та зміст цих дій);
3) інші умови, на включенні яких до змісту договору наполягає хоча б одна зі сторін (це, зокрема можуть бути умови про обсяги, вартість та строки вчинення набувачем передбачених договором дій).
Автор обґрунтовує позицію, що обов’язки набувача за спадковим договором можуть полягати у вчиненні будь-яких дій майнового чи немайнового характеру, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, за винятком дій, які передбачають одноразову сплату набувачем грошової суми еквівалентної вартості майна, визначеного спадковим договором, а також передання у власність відчужувачеві майна в обмін на майно, яке є предметом спадкового договору. При цьому, немає підстав пов’язувати момент виконання набувачем обов’язків за спадковим договором з моментом відкриття спадщини, як це зазначається у ст.1305 ЦК України. У зв’язку з цим пропонується викласти ст.1305 ЦК України в такій редакції: "Набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового чи немайнового характеру за життя відчужувача або після його смерті".
Предметом спадкового договору може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і належить відчужувачеві на праві власності. Якщо йдеться про рухомі речі як предмет спадкового договору, то виникають певні проблеми практичного характеру щодо забезпечення збереження об’єктів рухомого майна, оскільки на сьогоднішній день немає нормативно-правового акту, який би регулював дане питання. Для усунення вказаних проблем пропонується запровадити ведення єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів рухомого майна. Аби уникнути будь-яких непорозумінь щодо того, яке саме майно може бути предметом спадкового договору, пропонується доповнити Гл.90 ЦК України статтею 13021 такого змісту:
"Стаття 13021. Предмет спадкового договору
1. Предметом спадкового договору може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і належить відчужувачеві на праві власності".