Реферат: Способи творення присвійних прикметиків

◊ Прокоментуйте утворення присвійних прикметників. Напишіть лист другові (подрузі), використовуючи подані присвійні прикметники.

Надія — Надіїн, Зоя — Зоїн, Софія — Софіїн, Тарас — Тарасів, Тарасова, Василь —Василів, Василева; Мусій — Мусіїв, Мусієва; Михась —Михасів, Михасева.

◊ Утворіть присвійні прикметники (чоловічого та жіночого роду) від поданих іменників. Складіть діалог «У мене в гостях» з утвореними словами.

Андрій, Юля, Мелашка, слюсар, дочка, Таня, Марійка, Марія, Євгенія, Євгеній, свекруха, Микола, Івасик, дідусь, донька, Палажка, Івга, листоноша, Настя, Тарас, Андрійко, Світланка, Анастасія, Ольга, Оля, Іванко, Іван, Соня, бабуся, Олександр, Олександра, Ярослав, мати, Олексій, Ілля, Сергій.

*Від іменника мати присвійний прикметник утворюється материн .

◊ Учень припустився помилки при утворенні присвійних прикметників. Перевірте подані слова.

Миколів, Лесин, Лазарева, Софіїн, Лесів, Олександрин, Едмундів, індичий, доччин, Ївжин, Євгеніїв, свашин, Мелашчин, Світланчин, Петрів.

Ад’єктивації ( переходу у прикметники) зазнають українські прізвища. Наприклад: Кулею черкнуло Чернишевого коня. Найвища група дерев стояла якраз навпроти Сагайдиного взводу (О.Гончар).

◊ Поміркуйте, як утворені подані прізвища.

Ковалів, Пономарів, Шевчишин, Щоголів, Іванишин, Павлишин, Ковалишин, Шевців, Кравців. Що вам відомо про окремі з них?

Корисно знати

Олекса́ндр Дани́лович Пономарі́в (1935 р.н.) — український мовознавець, перекладач, публіцист, громадський діяч. Доктор фіологічних наук, професор, завідувач кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, академік АН Вищої школи України.

Автор наукових праць з історії, культури, стилістики української мови, зокрема підручників «Стилістика сучасної української мови», «Культура слова: Мовностилістичні поради».

У руках небайдужого дослідника прізвища можуть заговорити як живі свідки історії, тому їх вивчення є корисним не лише для етимології, лексикології, словотвору, а й для історії рідного краю.

Євген Гуцало писав: «Серед нашого народу, скажу я вам, трапляються всякі прізвища – чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні. Про ніякі – і мови ніякої: вони веселою усмішкою не скроплять уста, глузливим жартом не запалять очей. А тільки залетіло до вух кому незвичайне чи кумедне прізвище, як, дивись, розгладилися зморшки на обличчі, прокинулося серце, а розум погострішав умить, так і бродить, щоб спромогтися на дошкульний жарт, на перчистий кпин чи солоний дотеп. Тільки в нашому селі небувало багатий урожай на прізвища, які то хлібом, здається, пахнуть, то дьогтем і смолою від них відгонить за версту, а то квіткою – садовою чи луговою – дурманить ...».

◊ Підготуйте виставку художніх творів, автори яких розглядають прізвища, а також повідомлення для учнів середньої школи «Про що розповідають прізвища», в якому головну увагу приділіть українським прізвищам, утворених способом ад’єктивації.

Частина присвійних прикметників вживається теперяк географічні назви: Київ (місто Кия), Харків (від Харко), Львів, Васильків, Святошин, Пирятин, Козятин, Клавдієве, Сватове, Гречине, Маріїне.

◊ Прочитайте вірш Дмитра Білоуса. Що вам про місто Глухів?

Поясніть за етимологічним словникомзначення слова комонник . На які питання відповідають підкреслені слова? Яке фонетичне чи історичне явище зафіксоване у виділеному слові?

Не було тут пусто, ані голо,

то вважається не без підстав,

що через глухі ліси навколо

Глухів назву Глухова дістав.

Може, Глух, комонник з одчайдухів

хутір заснував, де глуш була.

- Чий це хутір? – говорили. – Глухів ! –

назва ця й на місто перейшла.

Вміли тут журитись й веселитись,

і сказати ворогові зась.