Реферат: Способи творення присвійних прикметиків

Мова є частиною соціального середовища, в якому формується і в якому живе людина.

Позаяк мовним навчанням і вихованням у ранньому віці дитини займається мати, то в деяких мовних спільнотах закріпився відповідний термін. Наприклад, німці вживають вираз "Muttersprache" ("Mutter" – "мати", Sprache – "мова"). Як поетичну назву уживають вираз "материнська мова" й українці (Я. Радевич-Винницький « Україна: від мови до нації»).

Яросла́в Костянти́нович Раде́вич-Ви́нницький ( 1941) — український мовознавець, автор книги « Україна: від мови до нації» ( Дрогобич, 1997).

66. Основні способи творення дієслів, прислівників. Складні, складноскорочені слова, способи їх творення та написання

Немає нерухомості в мові… В мові, як і взагалі в природі, все живе, все рухається, все змінюється. Спокій, зупинка, застій – явище, яке тільки існує в уяві; це частковий випадок руху за умови мінімальних змін. Статика мови є тільки частковим виявом її динаміки.

Іван Бодуен де Куртене.

Комунікативна розминка

Початок двадцять першого століття - це динаміка, рух, надзвичайний стрімкий, вірутальний. З реактивною швидкістю пролітають хвилини, години, дні, місяці, роки. Мчать, збігають, минають, пропадають… Інколи ми хочемо їх пришвидшити, іноди – сповільнити. Ніяк не догодять нам ті години, годинки, годиноньки. А що для вас означає рух і час? Безликий він для вас чи барвистий цей час? Як ви плануєте свій час? Чи є час допомогти батькам, побувати у бабусі, почитати книгу? Чи помічали, як плине час у місті і в селі? Чи є різниця? Обговоріть це з друзями.

◊ Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність, основну думку автора.

Яких значень словам надають афікси у дієсловах? Випишіть у два стовпчики похідні і непохідні дієслова, визначіть походження твірних основ.

Які слова повторюються? Визначте їх смислове навантаження. Назвіть спосіб творення виділених слів. З'ясуйте, якою частиною мови виступають підкреслені слова. Яке їх значення?

Виконайте синтаксичний аналіз першого речення.

Посіяла людству літа свої літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

- Куди це ви, мамо? Сполохано кинулись діти.

Куди ви, бабусю? Онуки біжать до воріт,

- Та я недалечко…, де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми? Та що ви намислили, мамо?

- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?

А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,

І срібло у травах, і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -

Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

Махнула рукою – злетіли увись рушники.

"Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем