Реферат: Світова культура у другій половині ХХ століття
Чи не найбільшу читацьку аудиторію в сучасному світі має детективна література. Загалом, вона є масовим жанром, що дає змогу забутися від одноманітної виробничої діяльності, труднощів життя, згаяти час. Проте "королева детективу" англійка Агата Крісті та французький письменник Жорж Сіменон підняли рівень детектива до високого жанру. Це стосується й постмодерністського детективу: аналітичного - "Ім'я троянди" Умберто Еко, прагматичного - "Хазарський словник" Мілорада Павича.
Для масової літератури потрібен чіткий сюжет з інтригою та пригодами і непорушний поділ на жанри. Серед них найпопулярніші: "жіночі романи" - оповіді про кохання і страждання героїв з обов'язковим хеппі-ендом; шпигунські, політичні та кримінальні трилери; біографії великих та знаменитих людей; інформаційно-розважальні книжки на зразок "100 великих письменників", "250 найкрасивіших жінок світу", комікси.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
З низки течій у повоєнному образотворчому мистецтві можна виділити три найголовніші: соціальний реалізм, абстракціонізм, сюрреалізм. Художники, згуртовані соціальним реалізмом, вбачали смисл мистецтва в його зв'язках з дійсністю, в суспільних діях, в активній пропаганді своїх ідеалів. Абстракціонізм об'єднав митців, захоплених формами, фарбами, кольорами, своїм внутрішнім світом. Сюрреалісти, спираючись на інтуітизм А. Бергсона та теорію психоаналізу З. Фрейда, прагнули позбавити процес творчості контролю з боку розуму, дозволити підсвідомості виявитись у художніх творах, пізнати приховані області дійсності, недосяжні для розуму і почуттів. Їх творчість - стихійний імпульс підсвідомості.
Дві головні форми соціального реалізму:
- неореалізм (країни Західної Європи): сприймання життя як драми, в якій герой шукає, але не знаходить розв’язання проблем, цікавість до простої людини. Представники: основоположник Ренато Гуттузо, Андре Фужерон, графік Пол Хоггарт;
- соціалістичний реалізм: митець зображав не те, що бачив, а те, що треба було бачити відповідно до генеральної лінії партії. Представники: живописці Налбандян, Лопухов, Яблонська, Жилінський.
З приходом до влади в деяких країнах Європи фашистів, центри абстракціонізму, сюрреалізму перемістились до Америки. В 1937 р. в Нью-Йорку сім'єю міліонера Гугенхейма був заснований музей безпредметного живопису, у 1939 р. - на гроші Рокфеллера створено Музей сучасного мистецтва. Після другої світової війни в Америці зібрались взагалі усі ультраліві сили художнього світу.
Чільне місце у післявоєнні 50-60-ті рр. займають модерністські течії. Світ захоплений екзистенціальною літературою, драмами "театру абсурду", алогічністю абстракціонізму. В твори абстрактного живопису почали вкладати великий капітал. Найвідоміші художники цього напряму: Джексон Полок (він ввів термін "дріппінг" - розбризкування фарб на полотно без застосування пензля), Жорж Матьє, Марк Тобі, Ганс Гофман.
Публіка, якій набрид абстракціонізм, прагне картин, на яких "хоч щось зображено". Цю потребу втамовують у 50-х рр. - сюрреалісти (пік їх популярності в Америці), у 60-х рр. - виникає поп-арт.
В 1947 р. з виставки в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва почався католицький етап сюрреалізму. Блискучий художник, який уособив в своїй творчості і кульмінацію, і кінець сюрреалістичного напрямку - одне з двох облич живопису ХХ ст. іспанець Сальвадор Далі (1904 - 1984). Він прагне поєднати релігію і науку, відобразити світовідчуття людських мас. Його найвідоміші картини цього періоду: "Три сфінкси Бікіні", "Атомний Нерон", "Атомна Леда", "Атомістичний хрест". У 60-ті рр. сюрреалізм поступається новій хвилі абстракціонізму та новому напрямку авангардизму - мистецтву поп-арта.
Поп-арт, популярне, народне мистецтво виник в США як реакція на безпредметне мистецтво і являє собою колажі, різноманітні композиції, часто абстрактні комбінації з цілком реальних предметів побуту, сільськогосподарських знарядь, шматків труб. Його кульмінація - венеціанська бієннале 1962 р. Його "винахідники" - Роберт Раушенберг, Джеспер Джонс. Найвідоміші представники - Енді Уорхол, Рой Ліхтенберг, Джеймс Розенквіст.
У середині 60-х нову течію в повороті від абстрактності до предметності утворює оп-арт (оптичне мистецтво). Чисельні геометричні композиції являють собою ефект оптичної ілюзії руху ліній і кольорів у просторі. Оп-арт, як і поп-арт, мав значний вплив на художню промисловість, прикладне мистецтво, рекламу.
70-ті рр.: загальна "криза авангардизму", реалізм, який десятиріччями зазнавав гонінь, знову дістає визнання. В Америці та Європі виникає гіперреалізм (фотореалізм, який по суті є сучасним різновидом натуралізму) - живопис, який відтворює реальні сцени життя та імітує риси фотографії.
Найвизначніша фігура у світовому образотворчому мистецтві ХХ ст. - французький іспанець Пабло Пікассо (1881 - 1973). Як і Сальвадор Далі, він мав надзвичайно довгий життєвий та творчий шлях, протягом якого створив ряд картин, різних за жанрами і стилями. У повоєнні роки він виступає як майстер політичного мистецтва, його головна тема - боротьба за мир у всьому світі.
Основним напрямом у сучасному мистецтві багато дослідників називають "постмодернізм". Взагалі, мистецтво органічно споріднене, цей термін вперше був вжитий в архітектурі, проте, позначив тенденції в живопису, літературі, музиці, театрі, філософії. Постмодернізм постулює: зображення не відображує реальність, а створює нову реальність, навіть багато реальностей, часто незалежних одна від одної.
Таким чином, одна з головних рис образотворчого мистецтва другої половини ХХ ст. - різноманіття і взаємне переплетіння художніх стилів, до яких термін "реалізм", "авангардизм" чи "постмодернізм" може бути вжитий лише умовно.
МУЗИКА
Для музики більшою мірою, ніж для інших видів мистецтва, характерний поділ на "елітарну" та "масову".
"Елітарна" музика розвивалася в таких напрямках:
- "неокласична" музика (І. Стравинський, Д. Шостакович);
- електронна музика (А. Шнітке, Вангеліс);
- джаз;
У 50-тих рр. стає популярним жанр мюзіклу ("Звуки музики" Роджерса, "Моя прекрасна леді" Ф. Лоу, "Вестсайдська історія" Л. Берстайна, "Король та я" з Ю. Бріннером, "Смішне дівчисько" з Б. Стрейзанд - усі ці мюзікли були екранізовані).
Найбільш популярний напрямок масової музики - рок. Відразу він порушив два табу поміркованої Америки: 1) білі хлопці не повинні співати негритянську музику; 2) білі діти не повинні слухати негритянську музику. Особливо блюз, який вважався еротичним чи навіть не пристойним. А рок-н-ролл безпосередньо походив від негритянського ритм-енд-блюзу. Він "вибухнув" за 10 років до зародження руху "дітей квітів" хіппі. Молодих людей 50-х рр. об'єднувала з небувалою гостротою пережита ситуація відчуження від старшого покоління, суспільної ідеології, традиційної суспільної культури та насущна потреба знайти вихід з цієї ситуації. Їх гасло - "Секс, наркотики та рок-н-ролл". Початком рок-руху вважають 1956 рік - саме тоді досяг всесвітньої популярності "король рок-н-роллу" Елвіс Преслі.
1958 - 1962 рр.: на місце рок-н-роллу приходить поп-музика. Господарі індустрії платівок зрозуміли, що на тінейджерах можна заробити великі гроші. І якщо рок-н-ролл був спонтанним та некерованим вибухом, ризикованими аматорами, то поп-музикою зайнявся великий бізнес: формула успіху, імідж, саунд, стиль, промоушн. Музика перетворилась на чисту комерцію.
1962 - 1967 рр.: другий сплеск рок-культури, пов'язаний з "The Beatles": вони змінили роль поп-виконавця, розширили діапазон рока, "змінили все, до чого торкалися".
Середина 60-х рр. - підйом значення гітариста до статусу зірки. Йшов стрімкий розвиток апаратури, чистота звуку, нові гітарні ефекти. Збільшувалось значення рок-творця. Серед інших інновацій "The Beatles" було те, що члени групи почали створювати пісні для себе, а не виконувати нав'язані продюсером.
1967 р. - почалось масове захоплення ЛСД та роком, позбавленим солощавості поп-музики. Набули популярності Janis Joplin, Bob Dylan, "The Doors".