Реферат: Творчість Франсуа Війона

Святош, що пнуться в брами раю,

Служниць і їхніх молодців,

І тих, хто виє на шевців,

Як жовті чоботи взуває,

Невігласів і мудреців

Про милосердя я благаю.

(Переклад Л. Первомайського)

Поет приймає дійсність з її кричущою соціальною несправедливістю, з її поділом на бідних і багатих, голодних і ситих, знедолених і щасливих.

Що й говорить! Ви з тим незгодні,

Що досить лиха є в житті:

Є недолугі і голодні,

Не лиш вельможі і святі;

Є жебраки в своїм дранті,

Є в світі бідність неймовірна,-

Хоч ще німує в німоті,

Вона вже мислить, непокірна.

(Переклад Л. Первомайського)

Війон роздумує над скороминущістю людської краси і молодості, над смертю, однаково невблаганною й неминучою як для бідного, так і для багатія. Серед віршів на цю тему найкращою є "Балада про жінок минулих часів".

Тема кохання у "Великому заповіті" розкривається переважно в дусі надмірного еротизму. Значна увага у творі приділяється зображенню життя бідних городян з його радощами і бідами.

З тих балад, що не увійшли до "Великого заповіту", цікавою є глибоко патріотична "Балада проти ворогів Франції", в якій поет посилає прокляття всім, хто бажає Франції лиха.

Хай ворога зітре дощенту шквал

Або розтрощить лісовий завал;

Хай він надій і спокою не знає;

Нехай того скарає божевілля шал,

Хто Франції нещастя побажає!

(Переклад М. Терещенка).

Світогляд і творча манера Війона особливо яскраво виражені в "Баладі повішених". Поет написав її в тюрмі, засуджений до страти, як своєрідну епітафію собі і своїм товаришам. Поема вражає поєднанням гострого трагізму і гротеску. В той же час очікування смерті поет написав і глумливий катрен:

Я - Франсуа. йде смерть з-за ґрат

На мене, лиходія,