Учитель. Який він? У чому полягає його завдання? Ті, хто вже багато років працює з дітьми, неодноразо­во над цим замислюються.

Учитель — це хто? Людина, яка дає конкретні знан­ня, чи людина, яка взяла на себе величезне завдання — виховувати людей? Багато хто знає, що учні не люб­лять, щоб їх виховували. Учителів, які «насильно» цим займаються, вони не люблять. Виходить, урокодавач? Але й у чистому вигляді урокодавачів діти також не люблять. Щоправда, менше. «Не лізе до тебе в душу. Навчає. Навчає добре. Що іще треба?» Так відповіда­ють вони.

То, хто ж такий учитель? Майстер!

Учитель — це лікар, лікар — психолог, лікар діаг­ност — зцілитель дитячих душ.

Учитель — це екстрасенс. Він має вміти заворожу­вати своєю мовою, переконувати всіма своїми діями, захоплювати, підкоряти своїм цілям слухачів. А учні в нас в переважній більшості, як і раніше, слухачі...

Учитель — це священнослужитель, бо він уселяє віру в життя, торжество людського добра та у милосердя і жаль, віру в неповторність і особливе призначення кожної людини.

Учитель — це дослідник. Він постійно експериментує, аналізує, вносить виправлення у свою діяльність.

Учитель — це громадянин, патріот у своїй про небайдужий до всіх подій, що відбуваються вжитті.

Учитель — це філософ, що намагається зрозуміти сенс життя і розмірковує над її секретами.

Учитель — артист? Ні. Хіба ж він грає роль учителя? Ні, це його життя...

Учитель — режисер? Так! Причім, тонкий за своїм підходом.

Учитель — керівник? Так, найвищого рангу — генератор ідей, прогнозист, плановик, організатор.

Учитель — інтелігент! Він мусить бути інтелектуалом, не зацькованим міністерськими інструкціями і догмами, а таким, який не лише знає їх, а й уміє творчо переробити і збагатити філософією життя.

Учитель — це людина, яка володіє ґрунтовними знаннями не лише в галузі свого предмета.

Учитель — це чорнороб, який не соромиться виконувати з дітьми будь-яку роботу — фарбувати, ремі вати, лагодити...

Учитель — це людина, зі своїми слабкостями дивацтвами, стражданнями...

Як би хотілося, щоб учитель міг зрозуміти ж кожного учня, а учні поважали життя кожного вчителя...

Як би хотілося, щоб учитель розумів, що в будь-які часи, особливо сьогодні, він особистість, за якою підлітки перевіряють свої життєві позиції. Як би хотілося, щоб учитель розумів, що, можливо, він — єдиний, хто допомагає прозріти цим молодим шукачам,самовпевненим підліткам.

Учитель — це і батько, і мати для багатьох. Нехай не щомиті, а в одну секунду, лише один раз під нетривалої бесіди, він зможе дати те, що шукає маленька підростаюча людина...

Учитель — це образ, створений століттями і томушанований усіма. Усі чекають від людини цієї професії саме вчителювання!

Учитель — це Майстер. Майстер слова, Майстерзвуку. Майстер думки, Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення — констатації знань...

Тому, для того щоб стати Вчителем, кожен має збагнути, що урок — це не 45 хвилин спілкування з учнями, а все життя, прожите до цього даною людиною. І залежно від того, як вона його прожила, 45 хвилин уроку в кожного вчителя пройдуть по-різному...

Но мир! Но жизнь! Ведь человек до}

чтоб знать ответ на все свои загас

Ґете. “Фауст”

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ

Педагогічна майстерність. У чому вона полягає? Можливо, в найпростішому — бути гарною, доброю людиною? І все? Можливо, адже досвід свідчить, що як би ти не володів психологією, знанням свого предмета та вмінням інтерпретувати його залежно від ста­ну учнів, але сам людина нецікава, то в учнів не буде бажання вчитися, не буде успіху в навчанні, не буде найголовнішої складової навчального процесу — довірливого ставлення твоїх вихованців до тебе і до тво­го предмета.

Безперечно, важливо й те, як ти заходиш до класу, як будеш одягнений, як будеш усміхатися, засмучуватися, радіти. Авжеж, як іноді пишуть, мають бути артистичні здібності, але усе-таки все набагато глибше, набагато серйозніше, професійніше. У чому полягає педагогічна майстерність учителя? Як стати Майстром?

Згадаймо безліч відкритих уроків, які проводили колеги. Майже на всіх усміхнений учитель — оптиміст, чудові діти, які «все знають» і щиро прагнуть допомогти вчителеві виглядати в очах своїх побратимів якомога краще. На уроці все найвищого ґатунку — і техніка, і демонстраційні експерименти, і логіка побудови уроку, і дивні методичні прийоми. Усе чудово, але відчувається якась фальш у взаєминах, яка порушує ту інтимність, що притаманна стосункам між Вчителем і учнями.

Відкритий урок закінчився, і дуже важко виходити з цього ідеалізованого стану відкритого уроку...

Звичайно, такий урок не відбувся б, якби вчитель щодня, щоуроку не виконував «чорнову» роботу, закриту для своїх колег. От у цьому закритому від глядача житті учнів і вчителів ми й спробуємо розібратися.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--