Реферат: Урок українського народознавства

З історії розвитку педагогіки бачимо, що спочатку було індивідуальне навчання за сімейний планом, коли вчитель одночасно навчав дітей різного віку. Цікавим дидактичним історичним документом, що дійшов до наших днів, є книжка "Настанови Володимира Moномaxa своїм дітям;", що в ній давалися поради щодо навчання й формування особистості. Найкращі форми навчання використовували в братських школах Луцька, Острога, Львова у 1617-1625 p. p. Значно пізніше навчальні форми були узагальнені в книзі Я.А.Коменського "Велика дидактика", яка вийшла в 1632 р. історичний огляд дозволяє зробити висновок, що від індивідуальних форм навчання педагоги поступово перейшли до колективних.

Урок - це основна дидактична форма навчання, що пройшла випробування протягом кількох століть. Вона поєднує індивідуальні та фронтальні шляхи навчально-пізнавальної діяльності з учнями однакового віку обох статей з приблизно однаковим інтелектуальним розвитком.

Урок має такі переваги:

1. Учитель має можливість розвивати інтелектуальні здібності учнів одночасно.

2. Є можливість одержати зворотну інформацію від учнів щодо стану засвоєння навчального матеріалу і зробити відповідну корекцію.

3. Урок дає змогу колективно використати засоби навчання (підручники, посібники, комп'ютери).

Недоліки уроку:

1. Навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань.

2. Значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення.

3. Колективне нявчання на уроці нівелює /знижує/, збіднює талант окремого учня.

Урок діалектично взаємопов’язується:

з проведенням факультативних занять,

з проведенням консультацій;

з організацією роботи гуртків і секцій;

з проведенням олімпіад і конкурсів.

Урок народознавства є системою, яка складається з власне уроку, підготовки до нього вчителя та підготовки учнів. Ці структурні елементи закономірно зв’язані між собою. Розглянемо важливу проблему - підготовку вчителя до уроку. Це складна й відповідальна справа. Різні вчені поділяють процес підготовки до уроку на різну кількість етапів. Наприклад, В.О.Онищук обстоює варіант двоетапної підготовки. Окремо виділяється загальна підготовка до викладання навчального предмета або курсу й підготовка до конкретного уроку. Загальна підготовка включає виконання таких завдань:

Вивчення складу учнів у тих класах, де вчитель вестиме навчальний предмет;

Вивчення стилю роботи своїх попередників;

Детальне вивчення змісту навчального матеріалу й програми;

Складання календарного плану на півріччя;

Складання тематичних планів з великих розділів програми;

6.Впорядкування матеріально-технічної бази - кабінету, наочних посібників, технічних засобів нявчання тощо.

Найбільш складною й відповідальною є підготовка вчителя до кожного окремого уроку. Вона складається з таких послідовних етапів:

продумування змісту навчального матеріалу;

аналіз програми попереднього й наступного уроків з метою встановлення між ними зв’язку й послідовності;

вивчення характеру викладу матеріалу в шкільному підручнику;

аналіз дидактичного апарату підручника;

продумування виховних можливостей змісту навчального матеріалу та способів їх використання на уроці; підготовка обладнання до уроку й складання поурочного плану.

В.А.Сухомлинський радить ще й науково завбачати розвиток подій: "У самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає передусім в аналізі фактів і необхідності передбачення... А без уміння передбачати педагогічна праця перетворюється для учителя в муку" . Отже, учитель повинен уміти діагностувати свій урок. Для цього необхідно оцінити вплив значної кількості педагогічних факторів. Фактор - є причина, яка виникає під впливом як мінімум двох змінних.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--