Реферат: Вдосконалення корпоративного управління на прикладі підприємства ВАТ ВТО Надзбруччя
2.1. Загальні збори акціонерів.
Функції управління, що входять до компетенції загальних зборів АТ, згідно законодавства України поділяютья на дві групи. До першої групи входять функції управління, рішення по яких мають прийматися так званою ”кваліфікованою більшістю”, яка становить три чверті голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (по таких функціях рішення вважаються недійсним, якщо ”заперечлива меншість” становить більше однієї чверті голосів присутніх на зборах акціонерів). До другої групи входять функції управління, рішення по яких приймаються звичайною більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
2.1.1. Аналіз законодавства щодо загальних зборів акціонерів АТ.
Розглядаючи законодавство України з вищезгадуваного питання, слід зазначити, що в цілому воно не суперечить світовій практиці, але в порівнянні з іншими країнами має дещо обмежений характер.
Насамперед це стосується так званих надзвичайних функцій управління, рішення по яких приймаються ”кваліфікованою” більшістю голосів. Крім статутних змін та рішень про реорганізацію і припинення діяльності АТ, перелік таких функцій в більшості країн ширший. Для прикладу, законодавство Росії відносить до цієї групи функцій рішення про дроблення або консолідацію акцій, їх викупівлю з обігу, затвердження складних угод та деякі інші. Ще більше розширено цей перелік у французькому Законі ”Про торговельні товариства”.
Крім того, законодавство України передбачає, що частина функцій (не вказано яка!) може бути за рішенням загальних зборів акціонерів покладена на спостережну раду і навіть на правління АТ. В той же час більшість країн чітко регламентує, які функції належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані на вирішення виконавчому органу товариства (у відповідному законодавстві Росії з 21 функції загальних зборів акціонерів 18 належать до виключної компетенції цього органу управління і не можуть бути делеговані ним виконавчому органу; аналогічні посилання є і в законодавстві США, ФРН, Франції тощо).
Особливу увагу слід звернути на правову норму України про кворум: ”загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів”. Таких високих вимог до кворуму цього органу управління немає в більшості країн світу. Вже тепер можна константувати, що забезпечити участь 60% голосів акціонерів є дуже складною справою. З подальшим розширенням кількості акціонерів важко сподіватись на те, що загальні збори будуть збиратись з достатньою кількістю голосів, що може паралізувати діяльність цього органу управління. Для порівняння, кворум відповідно до Закону про підприємницькі корпорації штату Нью-Йорк має становити не менш як третину голосів; в інших ця норма становить не менше половини голосів, а в деяких країнах вона має бути визначена статутом самого АТ. В законодавстві Франції при першому скликанні необхідно мати лише чверть голосів акціонерів; якщо і цей кворум не забезпечено, то при другому скликанні чергових акціонерних зборів кворум взагалі не визначається. Враховуючи те, що відповідно до українського законодавства участь в управлінні АТ є правом, а не обов’язком акціонерів, нормативні вимоги щодо кворуму акціонерних зборів мають бути переглянуті в бік їх зменшення.
Нарешті слід відзначити і деякі інші положення щодо функцій управління цього органу, які є в законодавстві інших країн, і відсутні в законодавстві України. Так, законодавство Росії передбачає спеціальні вимоги до складання списку акціонерів, що мають право на участь у загальних зборах; крім того, воно дозволяє (як і в деяких інших країнах) приймання рішень загальних зборів шляхом заочного голосування (методом опитування акціонерів). Законодавство Франції передбачає, що поряд з проведенням чергових та надзвичайних зборів, можуть проводитись так звані ”спеціальні збори”, участь в яких беруть лише власники певного типу акцій (наприклад, привілейованих) і на яких вирішуються питання пов’язані лише з їх правами. Законодавство значного числа держав має норму, яка дозволяє брати участь у зборах акціонерів лише тим з них, котрі володіють певним мінімумом акцій, передбаченим статутом товариства (в Україні право на таку участь мають усі акціонери незалежно від кількості та класу акцій).
2.2. Спостережна рада.
Різні категорії акціонерів акціонерного товариства мають різні інтереси, і управлінські рішення загальних зборів АТ значною мірою визначаються тим, якій з розглянутих груп належить так званий контрольний пакет акцій. Але якби поточне управління оперативною діяльністю АТ визначалось би тільки інтересами певної групи акціонерів, рівень його ефективності був би вкрай низьким, оскільки на ньому позначилися б усі протиріччя боротьби інтересів його власників. Тому світова практика виробила механізм управління акціонерними товариствами, який не дозволяє впроваджувати некомпетентні рішення зборів акціонерів у практику поточного управління товариством. Цей механізм складається з двох частин: по-перше, коло управлінських рішень обмежено правовими актами; по-друге, між загальними зборами і менеджерами, що здійснюють поточне управління створюється відповідний ”буфер” у вигляді спостережної ради.
Спостережна рада згідно із законодавством України створюється для здійснення контролю за оперативним управлінням діяльності акціонерного товариства. В різних країнах світу цей управлінський орган має різну назву (в США та Росії – ”рада директорів”; в ФРН - ”спостережна рада”, у Франції - ”адміністративна рада” тощо), але управлінські функції його майже однакові – вони складаються з вирішення питань загального керівництва діяльністю товариства, за винятком питань, що згідно із законодавством входить до виключної компетенції зборів акціонерів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1993 р. №556 ”Про затвердження Положення про спостережну раду”
вона створюється в обов’язковому порядку в процесі корпоратизації державних підприємств з метою захисту інтересів держави і акціонерів. Спостережна рада формується в цьому випадку з представника засновника та інших акціонерів, уповноважених представників банківської установи, яка обслуговує товариство, трудового колективу та органу приватизації. До її складу можуть входити також представники інших органів і організацій.
Що ж до акціонерних товариств, створених на загальних умовах (без застосування механізму корпоратизації державних підприємств), то в них створення цього органу управління також є обов’язковою правовою нормою згідно із законодавством України. Рішення про створення спостережної ради в таких АТ є компетенцією зборів акціонерів.
Функції управління, що входять до компетенції спостережної ради, чітко визначені в Положенні про неї при проведенні корпоратизації державних підприємств (де її створення є обов’язковим). Відповідно до цього Положення спостережна рада: затверджує голову правління (крім випадку, коли обов’язки голови покладаються на керівника підприємства, що корпоратизується); затверджує за поданням голови правління персональний склад правління товариства; погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном на суму, визначену статутом товариства; розглядає та затверджує звіти, які подає правління, ревізійна комісія за квартал, рік; аналізує дії правління щодо управління товариством, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики, проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності товариства; вносить загальним зборам пропозиції з питань діяльності товариства; подає до органів приватизації пропозиції про особливості приватизації майна товариства; заслуховує звіти правління, посадових осіб товариства з окремих питань його діяльності; припиняє повноваження членів правління, яких вона затверджує; залучає експертів до аналізу окремих питань діяльності товариства.
Спостережна рада, виконуючи перелічені функції управління, не має права втручатися в оперативну діяльність товариства.
2.2.1. Аналіз законодавства щодо Спостережної ради АТ.
Що ж до функцій спостережної ради АТ, створених звичайним шляхом, то в українському законодавстві вони практично не визначені зовсім. Визначення цих функцій (компетенції) здійснюється безпосередньо АТ (його статутом або рішенням загальних зборів). Такий правовий вакуум щодо функцій спостережних рад АТ, що утворюються звичайним шляхом, не існує в жодному законодавстві з даного питання в інших країнах.
З цього приводу слід позитивно оцінити законодавство Росії, яке увібрало в себе досвід багатьох економічно розвинених країн. Згідно з цим законодавством до виключної компетенції ради директорів (спостережної ради – відповідно до нашої термінології) належать такі функції управління: визначення пріоритетних напрямів діяльності товариства; скликання річних та позачергових загальних зборів акціонерів; затвердження порядку денного загальних зборів акціонерів; розміщення товариством облігацій та інших цінних паперів; визначення ринкової вартості майна товариства; придбання розміщених товариством акцій, облігацій та інших цінних паперів; створення виконавчого органу товариства та дострокове припинення його повноважень; рекомендації щодо розміру дивідендів по акціях та порядку їх сплати; використання резервного та інших фондів товариства й інші функції, передбачені статутом цього товариства. Функції, віднесені до виключної компетенції цього органу, згідно із законодавством Росії не можуть бути передані на вирішення виконавчого органу товариства.
Із законодавства України незрозуміло також, як має проходити обрання членів та керівника спостережної ради; період їх повноважень; за якими умовами цей орган має бути створений обов’язково; вимоги щодо кворуму його засідань та багато інших питань, які вже давно регламентуються майже в усіх країнах. За визначенням фахівців, ст.46 Закону України ”Про господарські товариства” практично зовсім не регулює управлінської діяльності цього органу АТ і потребує нагального розширення.
2.3. Ревізійна комісія.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства згідно із законодавством України здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджується загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.
Законодавчі норми України передбачають, що перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, спостережної ради, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які мають у сукупності більше як 10 відсотків голосів. Ревізійна комісія зобов’язана вимагати скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.
2.4. Правління акціонерного товариства.
Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління (або інший орган, передбачений статутом цього АТ), що становить адміністрацію (головних менеджерів) підприємства. Згідно з правовими нормами України правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що входять до компетенції загальних зборав і спостережної ради (ради акціонерів товариства). Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і спрстережній раді і організує виконання їх рішень. Воно діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених законодавством і статутом АТ. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно зі статутом.
2.4.1. Аналіз законодавства щодо Правління АТ.
Функції виконавчого органу АТ, в порівнянні з спостережною радою, визначені українським законодавством у найбільш широкому трактуванні: ”правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що входять до компетенції загальних зборів і спостережної ради”. В той же час в інших країнах законодавство чітко регламентує, які функції поточного керування ні в якому разі не можуть бути покладені на цей орган управління акціонерним товариством.
Нечітко (а вірніше - досить вузько) визначено в законодавстві України, хто є носієм цих функцій (воно передбачає, що ним є колегіальний виконавчий орган – правління акціонерного товариства). В той же час правові норми інших країн світу передбачають, що ці функції покладаються передусім на одноосібний виконавчий орган – як правило, директора (або генерального директора) АТ, хоча передбачається можливість поєднання одноосібного та колегіального виконавчого органу (коли директор або генеральний директор є одночасно і головою правління, що створюється в акціонерному товаристві).
Таким чином можна зробити висновок , щ о викладені в законодавчих актах України питання правової регламентації управління акціонерними товариствами не мають чітких рекомендацій щодо функцій окремих органів управління та відповідного їх розподілу, що дозволяє по-різному трактувати їх в конкретній практиці діяльності АТ . Це усладнює та знижує ефективність корпоративного управління акціонерним товариством і в деяких випадках призводить до порушення інтересів акціонерів.