Реферат: Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів

Та й зараз важко уявити собі хоч один підручник рідної мови або читання без прислів'їв. У цих витво­рах мистецтва прихована не лише мудрість, вивірена сотнями поколінь, багатовікові роздуми і спостере­ження, піклування про людей та взаємини між ни­ми, а й чарівна привабливість рідної мови, поетич­ний геній народу.

Прикро те, що хоча в навчальних посібниках і відведено чимало місця цим творам-мініатюрам, та часто-густо вони просто нехтуються вчителем (він обмежується одним запитанням: «Що означ не це прислів'я?»). Ось тут і виникає суперечність, коли, з одного боку, існує незліченна кількість прислів'їв, а з іншого — діти мало обізнані як із жанром, так і з його зразками. І нерідко наприкінці 2 класу учні не можуть пояснити зміст багатьох прислів'їв.

Щоправда, такою ситуацією гріх не скористатися для розвитку дитячої фантазії, але все-таки на почат­ку 1 класу, коли школярі ще не ознайомлені зі спе­цифікою жанру, вони кожне прислів'я сприймають буквально. І скільки б учитель не говорив: «Під лежа­чий камінь вода не тече», учні дивитимуться на ньо­го здивованими очима. Водночас таке нерозуміння породжує бажання розібратися, розв'язати проблему. Варто спробувати складати разом з дітьми казки, оповідання, різні фантастичні твори, нісенітниці, ви­ходячи з тексту прислів'їв, наприклад, таких:

Пішов кіт спати, а миші танцювати.

Мертвого лева і заєць скубне (а раптом лев оживе?).

Любить кіт рибку, та в воду лізти не хоче.

І гуси вола з ніг звалять, як їх багато (а слона?).

Тут будуть доречними і створені дітьми малюнки, ілюстрації до прислів'їв або власних творів.

У мовленнєву практику першокласників термін «прислів'я» традиційно вводиться після читання спе­ціально дібраної або поміщеної у підручнику казки (оповідання) «Сім лозин», «Кіт і пес», «Котик і півник». Далі вчитель підсумовує:

— Так буває і в житті людей... В такому випадку так і говорять: «Щасливо там жити, де вміють дру­жити» («Друг пізнається у біді» тощо). Подібний вислів, що узагальнює схожі ситуації в житті, назива­ють прислів'ям. Прислів'я — це народна мудрість.

Але можна спробувати ввести в активний обіг по­няття «прислів'я» й інакше. Наприклад, враховуючи попередній життєвий досвід дітей, записати на дошці кілька речень, серед яких будуть і давно відомі прислів'я: «Друг пізнається у біді», «Лише того мож­на назвати своїм справжнім товаришем, хто в горі буде поруч», «Найкраще кілька разів подумати, пере­вірити, а потім тільки виконувати завдання», «Сім разів відмір, один раз відріж» тощо.

Як бачимо, серед перелічених речень є і прислів'я, і їхні тлумачення, що полегшить учням з'ясувати суть жанру. Для цього можна скористатися наступними запитаннями:

— Які з висловів ви чули раніше? Від кого ви їх чу­ли? Навіщо їх говорили? Можливо, хтось знає, як на­зиваються такі речення? Як можна пояснити значен­ня першого прислів'я? Відшукайте на дошці речення, що розкриває зміст цього прислів'я? Яке з цих двох висловлювань вам більше подобається? Чому? До­ведіть. Коли ми можемо так сказати? Які ще прис­лів'я ви знаєте? Що, на вашу думку, таке прислів'я?

Таким чином досягнемо усвідомлення дітьми то­го, що прислів'я:

1) відомі давно;

2) за їх допомогою повчають;

3) це народна мудрість, виражена в короткій формі.

Але не всі прислів'я легко аналізуються і поясню­ються дітьми. Тому для полегшення вивчення цих творів-мініатюр варто дотримуватися послідовності від простого до складного, від відомого до невідомого.

Прислів'я розподіляються за ступенем складності на три групи:

1) прислів'я з прямим значенням («Без праці нe проживеш»);

2) прислів'я з прямим і переносним значенням («Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добре робить»);

3) інакомовлення, або прислів'я з переносним значенням («Чути віз по гуркоту коліс»).

Перша група найдоступніша для дитячого сприй­мання («Зробив діло — гуляй сміло», «Громадою ве­лику справу зробиш» тощо) завдяки тому, що в таких прислів'ях конкретне значення кожного слова допо­магає пояснити значення усього вислову. Наприклад, школярі тлумачать «Добрі діти доброго слова послу­хають»: «Гарна і розумна дитина послухається порад дорослих», або ж, дещо змістивши наголоси в прислів'ї, діти звертають увагу й на інше його тракту­вання: «Хороше дитя послухає тільки добрі поради, а злих не виконуватиме». Учні схоплюють ще одну важ­ливу ознаку прислів'їв: їх емоційну незабарвленість поза певною ситуацією використання. Конкретний зміст кожного такого твору-мініатюри розкривається тільки в ситуативному оточенні. Тут варто запропону­вати школярам відшукати у своєму минулому досвіді події, що могли б спонукати до висловлення прис­лів'їв, або ж самостійно придумати їх.

Ця група прислів'їв виступає також ефективним засобом виховання моральних почуттів учнів на клас­них годинах, у бесідах, дискусіях для обговорення різноманітних вчинків чи людських вад.

Без праці не проживеш.

Більше роби, та менше говори.

Будь господарем своєму слову.

Книжку читай — розуму набирай.

Вчитися ніколи не пізно.