Шпаргалка: Шпаргалка по Административному праву 2
- правила розробляються заради них самих;
- зосередження влади може призводити до автократичного менеджменту.
7.Види контролю.Поведінкові аспекти контролю.
Серед загальних видів контролю, відносно стадій виконання господарської діяльності , можна виділити попередній,поточний та заключний.За допомогою попереднього контролю визнаються необхідність і можливість досягнення бажаної мети шляхом виконаня запланованої операції , а токож якісні,кількісні та структурні характеристики оптимального варіанту операцій,які плануються через їх моделювання у часі та просторі.Під час попереднього конролю перевіряється правильність поставлених цілей, достовірність і точність прогнозів, можливість забезпечення запланованої операції ресурсами та доцільність здійснення самої операції.Завданням попереднього контролю є визначення правильності сформульованої мети,визначення передумов і стратегій.Поточний- визначає стан об’Єкта в процесі виконання операцій.Заключний контроль,чи контроль за результатами ,проводиться після закінчення операції.Прикладом такого контролю є ревізія використаних трудових ресурсів і фонду заробітної плати, фінансових результатів та рентабельності роботи підприємства за минулий місяць, і т.д.Літучий контроль-передбачає необхідність виїзду суб’єкту контролю на територію віддаленого об’єкту.Всі 4 види контролю необхідні для того , щоб контролювати роботу підприємства в цілому чи якусь одну важливу операцію.
8. Визначення та особливості культури в бізнесі.
Культура прослідковується і в моральних, і в матеріальних цінностях людини і організації. Культура організації складається з культур окремих підрозділів чи напрямків, ці культури розрізняються за своєю силою, що визначається глибиною її проникнення та шириною охоплення і якістю проголошених цінностей. По відношенню до організації культура виконує ряд важливих функцій:
1) охоронна – створення бар’єру від небажаного зовнішнього впливу
2) інтегруюча (об’єднуюча) – формує у людей почуття єдності, належності та гордості
3) регулююча – підтримує необхідні правила та норми поведінки членів організації, їх взаємовідносини та контакти із зовнішнім світом
4) адаптативна – полегшує пристосування людей одне до одного
5) орієнтуюча – націлює діяльність організації та її учасників у необхідне русло
6) мотиваційна – забезпечує певні стимули
7) формування іміджу – створення певного образу в очах оточуючих
Культура допомагає керувати організацією. Де високий рівень культури, там легше працювати, там завжди більше клієнтів.
9.Відмінності бюрократичних і адаптивних структур управління
Організаційна структура - сукупність функціональних сфер (видів діяльності) організації, що пов'язані між собою повноваженнями у відповідності з рівнями управління.
Бюрократична – вартикальна ОСУ
Адаптивна – горизонтальна ОСУ
11.Два типи мотиваційних теорій:змістові та процесуальні.
Змістові теорії мотивації пов’язані з ідентифікацією внутрішніх спонукань,що змушують людину діяти так , а не інакше,визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті,що мають пріоритетне значення.Серед багатьох існуючих змістових теорій мотивації, визначимо 4 основних: Маслоу- він створив теорію “ієрархії потреб”.1Фізіологічні потреби-вимагають задоволення для існування людей(їжа,вода,сон).2Потреби в безпеці та захисті:наявність робочого місця,гарантія медичного обслуговування,страхування життя.3.Соціальні потреби-це термін який характеризує відчуття належності до когось або чогось.4.Потреби у повазі.5.Потреба у самореалізації.К.Алдерфер-“теорія ЖВЗ”, яка складається з трьох рівнів потреб,де Ж означає життєві потреби,В- потреби взаємин,що пов. З між особовими стосунками,З-передбачає необхідність зростання для потреб поваги і самореалізації.Девід МакКлелланд-“3 потреб”,де наголошує на потребах вищих рівнів,бо потреби нижчих рівнів відіграють дедалі менше значення.Фредерік Герцберг-модель побудована на результатах соціологічного опитування широкого загалу інженерно-технічного персоналу, в результаті чого побудував двофакторну теорію, у якій виділив 2 категорії:гігієнічні чинники та мотивації.Процесуальні мотиваційні теорії ґрунтуються на поведінці людини і враховують її сприйняття на набутий досвід.Сама мотивація розглядається з точки зору того, що ж змушує людину спрямовувати зусилля на досягнення бажаних результатів.У процесуальних теоріях аналізується те,як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вона обирає конкретний вид поведінки.Процесуальні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поведінка людини визначається не тільки ними.Представники:В.Врум,Л.Портер,Е.Лоулер.
12. Ділові переговори як засіб розв'язання проблем, що виникають
Переговори — це пошук способів, шляхів вплинути на рішення, прийняте партнером, в умовах, коли частина ваших інтересів збігаються, а частина — розходяться.
А тепер поглянемо на переговори як на спробу членів певної групи клієнтів, колег спільно розв'язати таке завдання, одне з рішень якого може передбачати виявлення загальної проблеми. У процесі переговорів (ділової розмови) слід особливу увагу звертати на сприйняття, емоції, спілкування, манеру поведінки.
Сприйняття. Найбільш важливі складові сприйняття і впливу на нього такі:1.Вибірковість. З безлічі інформації люди вибирають те, що підтверджує їхні попередні уявлення, і не звертають уваги на факти, які ставлять ці уявлення під сумнів, або спотворюють ці факти, особливо якщо інформація має особисто значимий характер. 2.Проекція. Люди часто схильні приймати свої побоювання або потреби за побоювання або потреби партнерів. 3.Люди часто схильні покладати відповідальність за свої рішення та їхні наслідки на інших. Крайній варіант цієї ситуації — звинувачення 4.Несподівана поведінка ставить партнера в ситуацію, коли його звичні асоціації не спрацьовують. 5.Позитивне ставлення до нововведень прямо пропорційне мірі участі ваших партнерів у розробці проекту. 6.Легко сприймайте те, що не пов'язано з втратою образу особи.
Спілкування. Спілкування — це комунікації, а комунікації - слухання. Найдоступніший елемент поведінки в комунікації слухати і дати зрозуміти партнерам, що їх почуто.
Психологічна війна: стресові ситуації — якщо ви вважаєте, що обстановка несприятлива для переговорів, скажіть про це. Домовтесь про зустріч у більш зручному оточенні.
Позиційний тиск: відмова від переговорів — обговоріть її між собою, але так, щоб друга сторона про це не дізналася. Запропонуйте варіанти: переговори у формі листування, через посередників; екстремальні вимоги — вони починають із крайніх пропозицій; вимоги зростають — візьміть тайм-аут, щоб вирішити, чи варто продовжувати переговори і на якій основі; тактика затвора — партнер заявляє, що він уже обіцяв і тому ні на які зміни не піде.
Завершення переговорів складається з дослідження потенційних можливостей, визначення способів усунення можливих проблем, підписання договору.