Сочинение: Рослинна символіка
І кликала Іванька з собою,
Та з собою.
Тут верба, що розвивається – символ дівчини на виданні.
У піснях верба – це супутниця масових людських зібрань, ігрищ. Її закликають на вулицю у співтовариство квіткових красенів:
Не стій, веро, над водою,
Бо холодна вода під тобою!
Та стань, вербице, на улиці
Де челядонька збираєтся,
Де рута-м’ята кохається,
Де хрещатий барвіночок,
Та де запашний василичок!
В осоюливій же пошані була верба на Івана Купала, на вигені біля річки парубки ставили зрубане деревце (крік верби, це могла бути і липа і калина тополя чи вишня). Прикрашали його квітами, зеленню, стрічками. Тут же й багаття у вечері розводили, перестрибували через нього прами. І, звичайно ж, пісні лунали:
Наше купайла з верби, з верби,
А ти, Іване, прийди, прийди,
А як не прийдеш доріжкою,
То привеземо теліжкою.
Наше купайла з верби, з верби,
А ти, Іване, прийди, прийди,
Наше купайла не ламати,
А собі дівку вибирати.
Та найчастіш у народних піснях верба – це символ молодої дівчини:
Ой у полі верба,
Під вербою вода...
Гей, там дівчина
Водиченьку брала,
Сама молода;
Чия то верба, чия то вишня,
Чия дівчина в сад гулять вийшла?
Їз ришною вродою дерева, з його ніжною зеленню перегукується світ кохання, палкі дівочі почуття. Наприклад у пісні „Ой ти, вербе кучерявая” своєю присутністю вона пробуджує в душі дівчинищемкі спогади: