Сочинение: Технологія соціальної роботи із жертвами сімейного насилля

1. Домашнє насилля, його особливості та види.

2. Соціально-психологічні характеристики жінок та дітей –жертв сімейного насилля.

3. Методи соціальної роботи з жертвами сімейного насилля.

Востанні роки проблема насильства над жінкою та дитиною в сім'ї все більше привертає увагу фахівців. У США та Західній Європі перші роботи, присвячені цій проблемі, стали з'являтися, починаючи з 70-х років. Пізніше були розроблені різні соціальні програ­ми для профілактики наслідків такого насильства.

В Україні проблема насильства над жінкою та дитиною в сім'ї тривалий час не була предметом спеціальних досліджень соціологів, психологів та соціальних працівників. Нею займалися, в основному, кри­міналісти при вивченні злочинів, які здійснювалися в сімейно-побутовій сфері. Однак, практика останніх років доводить концептуальне осмислення цього пи­тання на державному рівні. Свідченням цього є і сприйняття законодавчої бази, і створення кризових центрів роботи з тими, хто потерпає від насильства в родині.

В Україні відбуваються перші спроби запровад­ження й реалізації певних моделей роботи: превен­тивної, навчально-тренінгових програм, роботи з правоохоронними органами, організації притулків для жінок, кризових консультативних центрів (оч­них та заочних), центрів реінтеграції, груп взаємопідтримки чи самодопомоги, психотерапев­тичних програм (індивідуальних та групових).

Отже, об'єктом творчої роботи є домашнє насилля над жінкою та дитиною.

Предметом роботи - жінки та діти - жертви домашнього насилля.

Мета - виокремлення основних соціально-педагогічних та психологіч­них характеристик жінки та дитини - жертви домашнього насилля.

Завдання роботи:

- вивчення та аналіз основних соціально-педагогічних та психоло­гічних характеристик жінок та дітей - жертв домашнього насилля;

- розробка загальних шляхів корекції основних соціально-педагогі­чних та психологічних проблем жінок та дітей - жертв домашнього насилля.

Домашнє насилля - це проблема, яка часто замовчується сім'ями. Але від мовчання ситуація не вирішується, а навпаки - образи переростають у бійки, тривожність - у депресію, страх - в апатію. Насилля - це пробле­ма всієї сім'ї, але найбільш від нього страждають жінки[1]

На відміну від інших типів насильства домашнє на­сильство має свої особливості:

♦ Це не одноразова дія. Це - процес, який складається із циклів насильства, якітримаються на продовженні сто­сунків потерпілої і кривдника.

♦ Якщо насильство виявилось в сім'ї хоч один раз, воно обо­в'язково повториться!

♦ Це насильство завжди відбувається протягом тривалого проміжку часу і має тенденцію до зростання!

♦ Це насильство між особами, які є, як правило, залежними один від одного. Найчастіше домашнє насильство замов­чується і приховується обома сторонами від оточуючих.

♦ На думку винуватця, воно є ефективним, швидким спосо­бом досягнення мети, без великих І затрат. Інші, ненасиль­ницькі, методи вимагають значних зусиль. Людина не відмо­виться від того, що дає ефект, якщо їй не запропонувати альтернативи. Якщо насильник не навчиться іншому ефек­тивному способові спілкування з близькими людьми, то він буде продовжувати здійснювати над ними насильство.

Слід зауважити, що реакція як суспільства, так і міліції на випадки домашнього насильства часто є неадекватною і навіть ворожою стосовно потерпілої жінки, а кримінальні покарання домашніх кривдників бувають більш м'якими порівняно з пока­раннями за аналогічні порушення, здійснені проти сторонніх осіб.

92-97% насильницьких дій стосовно жінок здійснюють чоловіки. Чому так відбуваються? Не тому , що чоловіки від природи гірші, а тому, що існують в системі, в якій перевагу мають влада, сила, гроші.

Утриманнячоловіком сім'ї призводить до залежності жінки, адже домашня праця (виховання дитини, догляд за оселею тощо) суспільством працею необґрунтовано не вважається.

У ставленні до дітей чоловіки і жінки здійснюють акти насильства однаковою мірою. Дитина найбільше може стати жертвою, тому що вона не може себе захистити. Жінки потерпають від чоловіків-кривдників, а діти потерпають як від чоловіків так і від жінок – жертв домашнього насильства. Так утворюється страшний ланцюг насильства. Це слід пояснити жінкам, які потерпіли, тоді вони в більшості випадків припиняють насилля над своїми дітьми.

Насильство дорослих дітей над батьками має свої корені в минулому: часто це ті діти, які вже виросли і повертають батькам насильство, що здійснюють проти них в дитинстві.

Насильство старших дітей над молодшими здійснюється як відображення ситуації "батько - мати". Старші діти відчу­ли смак влади. Вони вважають, що свою владу, свої переваги над слабшими слід використовувати.

У насильстві одних членів сім'ї над іншими беруть участь свекри, невістки, тещі, зяті, дідусі, бабусі, діти, дядьки. Насильство здійснюється над більш слабкими і беззахисними: людьми старшого віку чи дітьми; людьми з об­меженими фізичними і психічними можливостями; людьми, які залежать від інших.

Фізичне насильство: вбивство, спроба вбивства, побиття, знущання, нанесення фізичних ушкоджень, штовхани, опіки, шпурляння різними предметами.

Психологічне і емоційне насильство: позбавлення свободи чи утримання під наглядом мимо волі жінки, постійне висліджування, погрози, залякування, шантаж, постійний контроль життя і спілкування з оточуючими, ізоля­ція, заборона на спілкування (навіть з рідними).

Поведінка, яка призводить до емоційного розладу, що вклю­чає залякування, погрози чи емоційний шантаж, у тому числі навіювання почуття страху за власну безпеку, за здоров'я дітей чи близьких, погрози стосовно права опіки над дітьми, а також агресивна поведінка, ігри з ножами, пістолетом чи рушницею.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--