Учебное пособие: Досвід роботи вчителя фізичної культури Кобеляцької ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім. О. Гончара Золотухіна О.В.

по-друге - вправи, що тонізують нервові центри і м’язи, які не діяли;

по-третє - вправи, що поліпшують мозковий і периферичний кровообігта уникають несприятливих впливів умов праці на організм.

Види вправ, їхня послідовність, темп, кількістьповторень, тривалість фізкультурної паузи залежить від характеру навантаження на учнів.

При невеликій втомі (на початку навчального дня) – виконуються інтенсивні вправи, при важкій (останні уроки) – менш інтенсивні.

Також, це залежить і від вікових груп.

Якщо на уроці діти працюють більш розумово і піддаються значній нервовій напрузі, то схема фізкультурної паузи буде такою:

Перша вправа – потягування; друга – для розслаблення м’язів рук і тулуба; третя – для м’язів ніг (випади, присідання, піднімання ніг); четверта – для збереження чи збільшення рухливості хребетного стовпа (нахили голови, нахили тулуба назад і ін.); п’ята вправа – для м’язів тулуба - Повороти і нахили в сторони.

Якщо праця зв’язана з великою нервовою і легкою фізичною напругою й одноманітними робочими рухами (письмова праця), то схема Фізкультхвилинки буде такою: перша вправа – потягування; друга – на розслаблення м’язів рук і тулуба; третя вправа – для м’язів тулуба (нахили в сторони і повороти); Четверта – для м'язів ніг, що сприяє посиленню кровообігу і подиху, наприклад - махові рухи; п’ята вправа – на координацію рухів і уваги.

Якщо праця зв'язана з середньою нервовою і фізичною напругою та різноманітними робочими рухами (уроки трудового навчання), то необхідно виконати інший комплекс фізкультурної паузи: перша вправа – потягування, що закінчується розслабленням м'язів рук і тулуба; друга – для посилення кровообігу і подиху; третя вправа – широкі рухи тулуба і рук з акцентом на розтягування; четверта – кругові рухи тулубом з широкою амплітудою та маховими рухами руками; п’ята вправа – на координацію і увагу.

10 рухливих ігор

Баранець

Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається “баранець”. Решта – його “хвостики”. Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть “баранець”.

За сигналом “хвостики” починають бігти за “баранцем”, а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього “баранець” то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.

“Хвостики” намагаються не “відриватися” від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся абохто “відірвався” від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався “хвостиком”. Потім він стає “баранцем”.

Бездомний заєць

Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців – “заєць”, другий – “вовк”. “Заєць”, який тікає від “вовка”, ховається в середину пари. Той, до кого “заєць” став спиною, стає “безпритульним зайцем”. Якщо “вовкові” вдається догнати “зайця”, вони міняються ролями.

Бій півнів

На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом “півні” починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.

Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.

Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.

Білки, жолуді, горіхи

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: “Білка”, “Жолудь”, “Горіх”. Одного з дітей вибирають ведучим.

На виклик вчителя “Горіхи!”, “Білки!”, або “Жолуді!” діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

Бузьки (українська народна гра)

Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: “Бузьки полетіли!”. Всі учасники гри бігають по майданчику, махають “крилами”.

Учитель забирає одне “гніздо” і говорить: “Бузьки прилетіли!”. Всі учасники займають будь-які “гнізда” і стоять на одні нозі. Хто не має “гнізда” і не може стояти на одній нозі – вибуває з гри.

Виклик номерів

Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують...). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.

Вище землі

Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого.