Учебное пособие: Система планових нормативів і показників
* Норми часу — виражають необхідні або науково обґрунтовані витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, виконання окремої роботи в хвилинах або годинах.
* Норми виробітку — встановлюють необхідний обсяг продукції за відповідний період часу. Норми виробітку визначаються в натуральних одиницях за зміну, годину, місяць.
* Норми обслуговування — характеризують кількість робочих місць, розмір площі та інших виробничих об'єктів, закріплених за одним робітником, бригадою, ланкою.
* Норми чисельності — визначають необхідну кількість працівників відповідної категорії для виконання заданого обсягу роботи або обслуговування виробничих процесів.
* Норми управління — регламентують кількість працівників на одного керівника відповідного підрозділу підприємства.
Трудові норми і нормативи використовуються при визначенні технологічної, виробничої, повної трудомісткості продукції; розрахунку чисельності працюючих за категоріями; формуванні фонду оплати праці; встановленні цін на продукцію (роботи, послуги).
Матеріальні нормативи
Система матеріальних нормативів включає норми витрачання предметів праці і засобів виробництва. До складу норм витрачання матеріальних ресурсів входять обгрунтовані планово-розрахункові величини корисного витрачання сировини і матеріалів, а також: зумовлені технологією та організацією виробництва відходи і втрати матеріалу.
При внутрішньовиробничому плануванні використовуються нормативи використання матеріальних ресурсів, які визначаються відношеннями витрачання корисного матеріалу до норми витрачання на одиницю продукції.
Для оцінки рівня використання матеріальних ресурсів застосовуються розхідні коефіцієнти, які визначаються співвідношенням фактичної норми до норми їхнього корисного витрачання.
Нормативи витрат засобів праці і виробництва характеризують потребу підприємства в робочих місцях, виробничих площах, технологічній оснастці, інструменті. Вони, як правило, мають тривалий термін використання.
Рівень використання основних засобів праці характеризується показниками: режим роботи устаткування, коефіцієнт завантаження, норматив фондовіддачі, рентабельність основних фондів, продуктивність машин, коефіцієнти оновлення устаткування, тривалість міжремонтних циклів, норми простою машин під ремонтами і т. д.
До складу матеріальних нормативів входять: норми поточних, технологічних і страхових запасів матеріалів; нормативи незавершеного виробництва, готової продукції та ін.
В процесі планування і прогнозування широкого застосування набули фінансові нормативи: амортизаційних відрахувань; податкових платежів, відрахувань і зборів; плати за банківський кредит; розподілу прибутку і т. д. Ці нормативи забезпечують зв'язок підприємства з зовнішнім середовищем, встановлюються в централізованому порядку і мають довготривалий характер.
Створення і вдосконалення нормативної бази на підприємстві передбачають широке використання сучасних наукових методів розроблення норм, організацію первинного обліку всіх ресурсів, глибоке розуміння потреби в цій роботі.
4. Система планових показників
Усесторонню оцінку діяльності підприємства можна дати з допомогою системи техніко-економічних показників, які в цілому описують модель господарювання на певний період. В залежності від характеру поєднання показників, їх взаємодії можна визначити кінцеві результати функціонування суб'єкта господарювання, охарактеризувати його виробничу, соціально-трудову, інноваційну діяльність, встановити особливості взаємовідносин із зовнішнім середовищем.
У відповідності з існуючою практикою планування всі основні показники групуються за такими напрямками діяльності підприємства: виробництво і освоєння нових видів продукції, матеріально-технічне забезпечення, інвестування, праця і соціальний розвиток, фінанси та ін. Напрямки діяльності підприємства повинні відображатися в окремих розділах поточного техніко-економічного плану і характеризуватися властивою їм системою показників. Всі напрямки діяльності підприємства можна розглядати як проміжні, з точки зору кінцевих результатів, та як кінцеві для даної стадії виробництва або господарської функції. Отже, й система показників може розглядатися як сукупність вихідних, проміжних та кінцевих (підсумкових) показників, які через економічні механізми тісно взаємодіють між собою.
Одним з основних планово-економічних механізмів є механізм рівноваги між виробництвом і споживанням. Тому план виробництва продукції повинен бути збалансованим з планом реалізації продукції. Однак виробництво і споживання відрізняються між собою рівнем пізнавальності та передбачуваності. Якщо обсяг виробництва в межах певного періоду часу роботи підприємства можна з досить високою точністю передбачити, то обсяг продажу передбачити складно.
В практиці ринкового регулювання діє механізм взаємодії всіх планових показників з кінцевими результатами роботи, видами діяльності підприємства, стадіями виробництва, часом дії планів. Така усестороння взаємодія сприяє досягненню високих ринкових результатів.
У процесі планування діяльності підприємства важливо реалізувати механізм відповідності методики визначення показників вимогам органів державної статистики. Це дозволить порівнювати результати діяльності окремих суб'єктів господарювання; формувати зведені галузеві, територіальні та державні показники і баланси.
Деякі вітчизняні фахівці рекомендують систему планових показників групувати за певними ознаками: економічний зміст, призначення та спосіб характеристики предмету.
За економічним змістом планові показники поділяються на натуральні та вартісні.
Натуральні показники характеризують споживчу кількість ресурсів (матеріалів, енергії, працівників, кількість устаткування, виробничу площу і т. д.).
Вартісні використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, витрат, результатів і т. д.
За економічним призначенням планові показники діляться на кількісні та якісні.
Кількісні характеризують абсолютні обсяги виробництва та спожиті при цьому ресурси.
Якісні — ефективність використання ресурсів і виробництва в цілому (матеріало- та енергоємність, фондовіддача, витрати на І гри. продукції, продуктивність праці, рентабельність тощо).
За способом характеристики предмету виділяють абсолютні та відносні показники.
Абсолютні характеризують предмет абсолютно. Відносні в порівнянні з іншими показниками або періодами.