Учебное пособие: Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту

Іменник край із значенням «відрізок, шматок; шматок землі» був ще у спільнослов'янській мові (*krajь) і нині відомий багатьом слов'янським мовам. Оскільки слов'янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами — річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньослов'янське слово край «відрізок, шматок землі» набуло нового значення — «територія, що належить племені», а згодом також і значення «крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег». На означення простору в праслов'янській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol + ina = dolina «долина», niz + ina = nizina «низина»). За цим самим зразком ще в праслов'янський період утворилося і слово країна (kraj + ina ) у значенні «територія, яка належить племені».

Разом з іменником край у праслов'янській мові був також іменник украй (*ukrajь), що означав «відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені».

Уже після розпаду праслов'янської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних слов'ян від слова украй за допомогою того самого суфікса -ін-а виникло слово україна (*ukraina) із значенням «відділений шматок землі; відділена частина території племені». Коли протягом VI-VIII ст. східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення «територія племені» поступово набуло значення «територія феодального князівства», а потім — «територія Русі». Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення «відділена частина території племені» воно стало означати «відділена частина території феодального князівства», а потім — «відділена частина території Русі».

У період феодальної роздрібненості Київської Русі (з XII ст.), коли від неї почали одне за одним відділятися незалежні князівства, слова україна набуло значення «князівство». Уперше згадану в Іпатському списку «Повісті минулих літ» україну дослідники розуміли по-різному: як пограничну з Київською землею територію Переяславської землі; як усю Переяславську землю, названу україною через те, що вона межувала з половецьким степом; як первісну Русь (тобто Київську, Переяславську і Чернігівську землі); як усю Київську Русь. Проте найвірогідніше, що літописець назвав україною саме Переяславську землю, але не тому, що вона межувала з половецьким степом, а через те, що була окремим князівством (Г.Півторак «Україна» — це не «окраїна» ).

Півторак Григорій Петрович - доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України , автор праць з проблем походження слов’ян, виникнення писемності у східних слов’ян, історії і діалектології східнослов’янської мов, зокрема книги «Українці: звідки ми і наша мова» (1993), «Міфи і правда про трьох братів зі спільної колиски (про походження українців, росіян та білорусів)» (1998). Співавтор «Етимологічного словника української мови» (т. 1 — 3, 1982 — 1989) та ін.

◊ Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність, основну ідею. Що вам відомо про історію своєї родини? Чи відомо вам, що означають назви спорідненості: батько, мати, дочка, брат, сестра, бабуся.

Поміркуйте, чи наявні в тектсі словотвірні ланцюжки, словотвірні типи? Випишіть з тексту присвійні прикметники, з'ясуйте їх спосіб утворення.

Вставте пропущені орфограми, поясніть їх уживання. Виконайте фонетичний аналіз слова «життєву».

За наведеним зразком підготуйте довідковий матеріал (за словниками) для лінгвістичної вікторини «Моя сім'я», в якій розглядатиметься походження і значення назв спорідненості.

Загадкова етимологія слова дід і баба . Так, ще в єгипетській міфології морфема ба- виступає одним із ел…ментів, що складають людс…ку сутніст…, її душу, життєву силу, яка продовжує існувати й після смерті людини. Морфема Ді в к…тайс…кому, древн…оіндійському пис…мі означала "першопредок", "повелитель". Уже в ХYІ – ХYІІІ ст. слова набули різнопланових семантичних відтінків.

До слова "баба" у словнику української мови пропонуються такі значення: мати батька або матері; стара за віком жінка, взагалі жінка; зн…важливо: слабкий н…рішучий чоловік; жінка, що приймає пологи; баба-ворожка, зла чарівниця; важка підвісна довбня; рід печива з пшеничного борошна; сорт груш і слив.

У художніх творах знаходимо спіл…нокор…неві слова від слова "баба": бабкуватий - зморшкуватий, бабити - бути повитухою, бабитися - виявляти н…рішучіст…, бабякь - ледащо, бабинець - місце в церкві, де стоят… жінки, розбабка - ворожка, бабизна, бабівщина - спадщина по бабі, бабниця - посудина, в якій випікається хліб, бабіти - ставати схожим на бабу.

Слово “дід” має різні значення, а саме: бат…ків або мат…рин батько; чоловік похилого віку; заст. убогий чоловік; старець, сторож на баштані, у садку; у переносному значенні - тінь; у множині - люди минулих поколінь. Від поданої лексеми утворилися різноманітні похідні слова. Ос… окремі з них: дідовід - "поводир у незрячих", дідик - "мітелка з соломи, трави", ведмедик, дідовник - "осот, лопух", дідо – "детал… ткац…кого верстата", дiдизна, дідичність дiдiвщина – "спадщина вiд дiда; давнi дiдiвс…кi часи"; дiдiвство – "вiдчуття належного зв…язку з онуками"; дiдовiд – "поводир у незрячих"; дiдько –"біс"; дiдичанка – "дочка поміщика"; дiдичня – "родовий маєток"; дiдиччун – "син поміщика"; дідизний – "дуже старий".

Серед цих слів виділимо омонімічні. Словом "діди" називаються зв'язані по два качани кукурудзи, що підвішуються на стінах гуцул…с…ких хат, "будяк, осот, тирлич хрестовидний", "вид танцю", "їжа із пшона та борошна". Слово “дідик” означає "шкіряний ґудзик", "незрячий чоловік", мітелка із соломи, трави", "ведмедик".

Словом дідинець (це слово запозичене з пол…с…кої мови) називали "двір, місце в церкві, де стоять жебраки" і "місце наколо церкви, де поховані предки " .

Досить таємничу історію мають слова правнук і прадід . Обидва мають префікс пра- . Він означає те ж саме, що й перед. Якщо ми говоримо прадід , це зрозуміло. Прадід – це дідів батько, отже, він передував дідові. Так само пояснюється і слово прабаба .

Але звідки цей префікс узявся у слові правнук ? Не може ж правнук з′явитися раніше внука. А от слово пращур нині означає якогось давнього предка, давнішого за прадіда , а з самого початку означало правнукового сина (О.Семеног Мовне родинознавство) .

Корисно знати

Лінгвістична характеристика родичівства докладно предствлена в монографії Андрія Андрійовича Бурячка “Назви спорідненості й свояцтва в українській мові” (К., 1961).

Андрій Андрійович Бурячок - доктор філологічних наук, професор, автор численних праць з українського правопису та орфографічних словників.

◊ Підготуйте усний журнал «Мовне школознавство». Дослідіть походження слів, широко вживаних у шкільному житті(школа, парта, зошит, директор, учитель, учень, урок…)

Це важливо знати

Найвідоміші посібники, в яких здійснюється короткий аналіз походження слів (їх внутрішньої форми), належать Аллі Петрівні Коваль: «Пригоди слова», «Крилате слово», «Спочатку було слово». Дослідниця у формі цікавих розповідей наводить етимологічні та генетичні довідки про окремі семантичні групи лексики (назви міст, сіл, сільськогосподарських і лікарських рослин, квітів і трав, їжі та напоїв, одягу, свійських і диких тварин, предметів шкільного вжитку тощо).

У науковий обіг термін етимологія ввели стоїки, представники грецької філософської школи (ІV ст.до н.е. – ІІ ст. н.е.). Давні дослідники стверджували, що “нема такого слова, для якого не можна було б вказати певного походження”.

◊ Починається Біблія такими рядками: "Спочатку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього" (Іоан, 1:15-31). Яке слово є повторюваним і пишеться з великої букви? Чому?

Повторюване в цьому крилатому вислові Слово походить з грецької мови, що означає "Логос", а це слово в свою чергу пов'язане з дієсловом «збираю». Учення про Логос належить грецькому філософу Геракліту (VІ – V ст. до н.е.), який доводив, що Логос – це світовий закон, основа світу.

◊ К ожне слово важливо навчитися бачити – так стверджують етимологи. А отже, необхідно вміти здійснювати пошукову роботу, творчі шукання. З пошуком пов'язаніслова інтелект і логіка. Що, на вашу думку,означають ці слова? Як тлумачать ці слова словники іншомовних слів? Як на це питання відповідає вчений?

Прочитайте текст. Визначіть його сильову приналежність, вкажіть на ознаки такого стилю мовлення. Випишіть спільнокореневі слова, визначіть граматичну і твірну основи.

Інформацію доповніть пошуком в етимологічному словнику.