Учебное пособие: Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту

Лексикою з первісним значенням «дивитися, бачити, сприймати зором» мотивована ціла низка слів, яка характеризує інтелектуальну діяльність людини.

Так, від дієслова бачити «сприймати зором» утворилися бачити «розуміти, усвідомлювати», убачати «вважати», передбачати «припускати, прогнозувати майбутнє».

Первісну мотивацію «брати до рук» має і таке слово, як поняття «думка, що фіксує суттєві ознаки предметів і явищ».

Дієслово, від якого утворився цей термін, у праслов'янській мові мало вигляд *ponimati і було утворене за допомогою префікса *ро від дієслова *imati «брати, ловити, хапати».

Отже, поняття буквально означає «взяте, схоплене» (П.Селігей «Homosapiens»: як він відображений у мові»).

Історія певних слів та дані споріднених мов наводяться у спеціальних етимологічних словниках.

Етимологі́чний словни́к украї́нської мо́ви у семи томах ( Київ, 1982 -2006).

Словник подає етимологію і характеризує стан етимологічної розробки усіх зафіксованих у ХІХ–ХХ ст. слів української мови та її діалектів за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, застарілих слів та вузькофахових термінів іншомовного походження.

◊ Укладіть словотвірні ланцюжки слів думати, мислити, гадати . З різних лінгвістичних словників (тлумачного, етимологічного та ін.) випишіть словникові статті до цих слів.

Пригадайте, кому належать такі рядки:

«Думи мої, думи мої…»; «Думи, діти мої, Думи, любі мої»; «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…».

Цікаво знати

Етимологія слів думати, мислити залишається до кінця не з'ясованою. Слово гадати найімовірніше пов'язане з год («рік») та годити («вгодити»), а також зі спільнокореневими словаим в індоєвропейських мовах зі значенням «думати, припускати, знаходити».

◊ Здавна відомо про магічний вплив слова на працю, поведінку, життя. Випишіть з творів Тараса Шевченка фразеологічні звороти, де стрижневим виступають Слово і Думка. З'ясуйте значення цих слів. Поміркуйте, які функції виконує слово.

◊ Прочитайте текст.Визначіть його сильову приналежність, вкажіть на ознаки такого стилю мовлення. Як Олександр Потебня показує механізм слово і мислетворення? Якого значення набувають у його концепції слова мова і думка ? Як це можна пояснити на заголовках до художніх текстів «Заповіт» Т.Шевченка, «Каменяр» І.Франка?

Мова є засіб не виражати готову думку, а створювати її… вона відображає не світоспоглядання, яке склалося, а діяльність, яка його складає…. У слові ми розрізняємо зовнішню форму, цебто виразний звук, зміст, який об’єктивується за допомогою звука, і внутрішню форму, або найближчу етимологію значення слова, той спосіб, яким висловлюється зміст… Внутрішня форма слова є відношення змісту думки до свідомості; вона вказує, як уявляється людині її власна думка. Цим тільки можна пояснити, чому в одній і тій же мові може бути багато слів для означення одного і того ж предмета і, навпаки, одне слово, цілком відповідно вимогам мови, може означати різні предмети…

Слово однаково належть і мовцеві, і слухачеві, а тому значення його полягає не в тому, що воно має певне значення для мовця, а тому, що воно здатне мати значення взагалі. Тільки внаслідок того, що зміст слова здатний зростати, слово може бути засобом розуміти іншого (О.Потебня «Думка і мова»).

Олекса́ндр Опана́сович Потебня́ (1835-1891) — український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької академії наук.

Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв'язок мови і мислення («Думка і мова» (1862), «Із записок з теорії словесності» (1905) та ін.

Народився на хуторі Манів, поблизу села Гаврилівки, тепер Гришиного Роменського району Сумської області. Закінчив 1856 р. Харківський університет. У селі Гришиному відкрито музей І. Потебні, встановлено пам'ятник відомому лінгвісту.

Випишіть з тексту назви населених пунктів у називному відмінку. Утворіть від поданих слів назви осіб за територіальною ознакою.

◊ Ви познайомилися з відомим українським мовознавцем Олекса́ндром Опана́совичем Потебнею, уродженцем Сумщини. А хто з відомих освітніх діячів народився у вашому регіоні, місті, селі?

◊ Прочитайте текст. Визначіть його сильову приналежність, вкажіть на ознаки такого стилю мовлення. Що для вас означає термін «територія проживання»? Як розуміють це автори текстів? Випишіть з тексту назви населених пунктів. Утворіть від поданих слів назви осіб за територіальною ознакою.

Знайдіть у текстах назви осіб за територіальною ознакою, охарактеризуйте спосіб їх творення. При потребі скористатйтеся довідкою, поданою нижче.

1.Територія проживання є одним із визначальних факторів життя етносу. Єдність території забезпечує історичну тривкість етносу, його національну приналежність, політичну й економічну цілісність, сприяє творенню нації, її розвиткові й оформленню в державу, етнічно уніфікує населення. Територія є фундаментом національної, економічної, політичної єдності народу. А побутування на спільній території породжує спільність свідомості, почуттів і прагнень, спільність долі.

Якщо нація не закорінена в рідній землі або коли вона втратила почуття цієї закоріненості, то вона не зможе довго цвісти і плодоносити на ній. Чи не тому так шанобливо ставляться до своїх селян у країні XXI століття – Японії? І з тієї ж, мабуть, причини у цивілізованих країнах так цінують свої "малі батьківщини" – якийсь там Тіроль, Саксонію, Ломбардію чи Кастилію з їхніми діалектами, звичаями, традиціями і т. д. (Я.Радевич-Винницький «Україна: від мови до нації»).

2. Ми, навіть не знаючи мови іноземця, звично визначаємо за її звучанняям, з якої він країни: Польщі чи Румунії, Італії чи Грузії, Болгарії чи Японії. Складніше з мовами світовими або такими, що є національними у двох-трьох країнах. Ми ще можемо за вимовою відрізнити американця від британця, проте канадця з австралійцем сплутаємо напевне. Проте всередині мовного ареалу (англійського, французького, іспанського, німецького, португальського, арабського) його представники прекрасно ідентифікують одне одного за територіальним варіантом мови чи за діалектом, тобто визначають не лише громадянство, а й належність до місцевості. Ми в Україні можемо (а якби школа прищеплювала цю корисну навичку, то могли б краще) відрізнити полтавчанина від подоляка і поліщука від галичанина, а проте на державному рівні, як свідчить російськомовність деяких наших послів та мандрівних нардепів, - хай закордон і не вловлює їхнього українського акценту, - ще не усвідомили сповна, що опіка своєю мовою є складником міжнародного авторитету і що знання української мови є ознакою українського громадянства (В. Білецький, В.Радчук «Мова як чинник консолідації сучасного українського суспільства у націю»).

Катойконім (від грецької katajkos — житель і nim — назва, від латинської patria — батьківщина) — це назва мешканців певної місцевості.

Наприклад: Київ — киянин, Одеса — одесит.