Ответ(ы) на вопрос:
ГостьУ полі ранковому, в смутнії дні
Краса твоя, ненько, чарує
Розпалю гарячі, іскристі огні
А все що було, хай лютує.
Їду, лечу в ті краї, де дитинство
Невпинно, мов птаха, майнуло
Алеї барвисті, пишні сади
І серце вже смуток забуло!
Не нашли ответ?
Похожие вопросы