Де і при яких обставинах В.Великий(Володимир Святославович ) прийняв християнство

Вродi так Володи́мир Святосла́вич (більш відомий як  Володимир Великий,  давньорус. Володимѣръ Свѧтославичъ; у сагах  конунг Вольдемар;[3] також  Володимир Святий;  960±3 —  15 липня 1015) —  Новгородський князь ( 970–988),  Великий князь Київський ( 979–1015), правитель і  хреститель Київської Русі. Представник  варязької династії  Рюриковичів. Наймолодший син,  байстрюк київського князя  Святослава Хороброго від коханки-ключниці  Малуші. Онук київської княгині  Ольги, батько київського князя  Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя  Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977–979).  988 року прийняв  хрещення під іменем  Василь, розпочав  християнізацію Київської Русі, встановивши  Київську митрополію Константинопольського патріархату. Приєднав до своєї держави землі  в'ятичів ( 982),  ятвягів ( 983),  радимичів ( 984),  білих хорватів ( 981). Воював проти  булгарів ( 985),  греків ( 988),  вірменів ( 1000),  поляків ( 1001),  печенігів ( 996,  1015).  Розширив межі столиціКиєва, збудував  Десятинну церкву ( 996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну  монету. Використовував  особистий знак «тризуб», що став  гербом України. Заснував фортифікаційні міста —Володимир ( 988),  Переяслав ( 992) та інші. Помер у  Берестовському палаці за Києвом. Канонізований  Католицькою і  Православною церквами як  рівноапостольний святий. Є  національним героєм України. Скандинавські джерела до ХІІІ не знають Новгороду на  Волхові, князя називають «конунгом  Хольмгарду».[4]