Діалог між двома драмгуртківцями, які діляться враженнями після свого виступу на шкільній сцені та обговорення виступу глядачами  

- От, Павло, ми з тобою молодці! Виступили як требе! Краще за всіх.  - Звісно, кращі. Чи ти бачив, щоб хтось грав краще нас?  - Ні.  - Я теж. Але головне те які відчуття я отримав. Серце моє мліло коли виходив на публіку. Яка ж велика зала. Не помічав раніше йього. А тепер коли прийшлось...  - Так, так у мене це саме. Мені, навіть, страшно трохи було. А якби забув що! Стидно було б потім Євгенії Олексіївні в очі дивитися.  - І з цим згоден. Та таки впоралися ми з тобою.  - От у мене зараз відчуття немов щрсь таке велике здійснив.   - А в мене ніби я весь страх там залишив і чекає він мене там, та нічого все вже позаду.  - Так. Це точно.