Допоможіть бкдь ласка, знайти твір "Гончар" ( 7 клас). Тема: Письмовий стислий переказ тексту в художньому стилі про виконання певних дій.

ГОНЧАР За  вікнами  згасає  день.  А  може,  то  тільки  здається  старо-му  Сахронові...  Занеміг  старий  гончар,  лежить  на  дерев’яному ліжкові.  В  хаті  вечорова  сутінь... Сонце  майже  навкруг  обійшло  дідову  хату  і  вже  в   приза -хідне напільне вікно жбурнуло золотим полум’ям. Сліпучий сніп проміння впав на двері, висвітив мисник коло одвірка і  полицю, що  темніла  на  білій  стіні. У миснику і  на полиці стоять глечики, коники, куманці, ма -кітерки, горщики, журавлики, баранці  — все це зробив дід Сахрон своїми руками. З глини народилися вони... Для нього  всі ці гончарні вироби як діти. Він навіть пам’ятає, коли вони з’явилися на світ... Давно, ще малим, потрапив Сахрон до гончарні, і  завертівся його  круг.  Навчався  в   самого  Пошивайла  Тараса,  знаменитого   майстра,  якого  знали  на  всіх  ярмарках... Від  Пошивайла  і   перехоплював  науку  малий  Сахрон.  Мав   особливе  відчуття  до  глини... Сахрон брався до діла, як маляр або музикант. Неспокійний, трепетний. До глини завжди придивлявся: щоб з  доброго родовища була та, щоб вимішана старанно, не густа і   води не було в  ній за -йвої. І  вже коли брав із замісу, то неначе зачерпував пригорщами зерно із пшеничного вороха. Клав на круг, обіймав   обома руками той кавалок мокрої глини і починав священнодіяти. Піднімав уверх, формував свого глечика чи куманця, виліплював чутливими паль -цями, вкладав у  сиру глину тепло долонь своїх і  жар своєї душі. Стінки  того  виробу  мусили  бути  не  товсті  і  не  перетончені, рівними,  як  сталевий  лист  під  умілою  рукою  ковали. І  вже  так  старався  гончар,  щоб  не  було  по  боках  жодного бугрика чи виїмки. І   виходили з-під його рук не просто горшки, макітри, виходила пісня, витворена з   глини. Загартована в   печах на огні, та пісня дзвеніла потім на всіх ярмарках, скликаючи до себе  дівчат  і  молодиць. А  ще,  бувало,  як  розмалює  сам  глечика,  вазу  чи  куманця маками,  пшеничними  колосками,  жолудями  а  чи  пелюстковим цвітом  соняхів,  жар-птицями  та  жайворонням,  то  вже  й  сам  не вірить,  що  це  його  робота.  Якими  тільки  барвами  не  грала  його одухотворена  глина,  якими  звуками  не  видзвонювала.  Радувала вона  і  слух,  і  зір,  і   душу...