Доповідь на тему "Ставлення до похилих людей у нашій країні" або "Моє ставлення до похилих людей"

Американці схиблені на молодості та перекрутили погляд засобів масової інформації на похилий вік»,— заявив Макс Франкель у часописі «Нью-Йорк таймс меґезін». Далі він із сумом продовжує: «Старожилів практично прогнали із засобів масової інформації». Це допомагає зрозуміти сучасний парадокс, який прокоментував «Кур’єр ЮНЕСКО»: «Ніколи... не було суспільства, яке робило б так багато для своїх старших членів. Вони дістають економічну допомогу і соціальний захист, але їхній образ в очах суспільства глибоко негативний». Навіть медицина не застрахована від таких упереджень. Як повідомляє «Медичний журнал Австралії», «багато лікарів, а також суспільство загалом вважає, що люди, котрим за 65, вже застарі для профілактичного догляду. (...) Таке негативне ставлення... означає, що старших людей усунули з багатьох важливих досліджень». Той самий журнал стверджує: «Іноді низькоякісне медичне обслуговування людей похилого віку виправдовують негативним ставленням до них, відносячи таких людей до категорії «старечих». Вважаючи звичайні, хоч і незначні, функціональні розлади (наприклад, погіршення зору і слуху) природними ознаками старіння, на них просто не звертають уваги. (...) Запорукою ефективності профілактичної програми є зміна ставлення до старших людей». «Можливо, настав час переглянути традиційне визначення старості, принаймні у розвинених країнах»,— зазначає британський медичний журнал «Ланцет». Чому це настільки важливо? У тому журналі пояснюється: «Змінене визначення може розвіяти похмурі, песимістичні і гнітючі прогнози, котрі дуже часто використовують, аби підтримати упередження про наплив людей похилого віку, які витрачають «значну частину» і так недостатніх ресурсів, що виділяються на охорону здоров’я».