Доповідь в публіцистичному стилі на тему " Яка людина може бути по-справжньому щасливою?" або " Без минулого немає майбутнього"

Наше минуле - неоціненний скарб. Завдяки нашим пращурам ми маємо життя і різні можливості, яких вони були позбавлені. І забуваючи ті славні подвиги і боротьбу пращурів, ми принижуємо себе і втрачаємо гідність перед лице народу. Якщо б можна було уявити собі, що сталось би з світом якби в минуломи всі були байдужими до долі своєї Батькивщин. У яких у мовах ми б тоді жили? Боляче навіть думати про це... Що тільки не було на шляху нашого народу. І кровопролитні війни, і безприривний голод, і страшна руїна, але герої з хоробрим серцем вірили і не здавалися, боролися і перемагали! Так залишимо ми згадку про них в наших сердцях! Віддячимо за свободу, за рідну мову, за родючу землю і за власну роину! Я вважаю, ми маємо  шанувати всі ті сили та поривання, спрямовані на покращення майбутнього. Не забуваючи історію і діючи з натхненням пращурів, ми самі будуємо власну історію і майбутє.