Доведіть, що революція в Італії мала велике значення для розвитку країни.ДОПОМОЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА!)

Особливістю Італії було те, що значна частина країни перебувала під австрійським ярмом (Ломбардія, Венеціанська область, Парма, Модена, Тоскана). Для Австрійської імперії Італія була, як висловлювався канцлер Меттерніх, «виключно географічним поняттям». Боротьба за визволення від австрійського панування розглядалася італійськими патріотами як необхідна передумова національного відродження країни. У Римській області зберігалася світська влада папи, що також стало однією з перешкод на шляху до національного об'єднання Італії. Королівство обох Сицилій (його континентальну частину за давньою звичкою називали Неаполітанським королівством) перебувало під владою іспанської гілки роду Бурбонів і залишалося найвідсталішою частиною Італії, в якій зберігалися феодальні відносини. Боротьба за національне визволення та об'єднання країни поєднувалася з виступами селян і міської бідноти. їх підтримували ліберально-демократичні кола, що домагалися запровадження парламентської форми правління, забезпечення громадянських і політичних прав. Виходило на те, що в революційних подіях в Італії брала участь більшість верств населення — ліберальне дворянство та підприємці, студентство, ремісники, робітники, селяни, міська біднота. До боротьби за національне визволення були залучені навіть монархи. Результатом цього стала як різноманітність форм і методів боротьби, так і непослідовність дій учасників революційних подій. Подією, що започаткувала революцію, стало повстання 12 січня 1848 р. в Палермо на о. Сицилія. Звістка про перемогу на Сицилії швидко поширилася в країні. У містах відбувалися мітинги й демонстрації з вимогами об'єднання країни, запровадження конституції, війни за визволення від австрійського гноблення. Революційна хвиля викликала запровадження в усіх італійських державах (окрім Ломбардії та Венеції) конституцій, обрання парламентів та формування урядів із поміркованих лібералів. Звістка про революційні події у Відні стала поштовхом до антиавстрійських виступів у березні 1848 р. у Венеції та Ломбардії. Наприкінці місяця австрійці змушені були вивести війська з Венеції. Тут одразу було проголошено республіку і створено Тимчасовий уряд. 18 березня 1848 р. повстання проти австрійців спалахнуло в Мілані. Міланцям довелося вести боротьбу проти 15-тисячної австрійської армії. П'ять днів тяжких боїв завершилися перемогою повстанців. Звістка про вигнання австрійців з Мілана миттю облетіла всю країну. Патріотичне піднесення, що охопило італійців, спонукало короля П'ємонту Карла-Альберта 24 березня 1848 р. оголосити війну Австрії. У цьому він побачив можливість здійснити власну мрію та об'єднати під своєю владою Північну Італію. Про підтримку короля П'ємонту оголосили й інші монархи. Приєднався до п'ємонтської армії Джузеппе Ґарібальді, який, дізнавшись про події на Батьківщині, повернувся з загоном своїх прибічників з Південної Америки. Однак наприкінці липня 1848 р. австрійці зуміли завдати поразки армії повсталих і знову окупували Північну Італію. Попри репресії австрійців, італійці не припинили боротьби. На початку 1849 р. спалахнуло повстання в Римі. Папа римський втік. Установчі збори скасували світську владу папи та проголосили Римську республіку. Було проведено демократичні перетворення: націоналізовано церковні землі, відокремлено школу від церкви, зменшено податки й мито та ін.

вропейские революции 1848—1849 («Весна народов») — общее наименование революционных движений, выразившихся в форме неповиновения власти, вооружённых восстаниях, декларирования новой государственности в европейских странах в середине XIX века. Вспыхнувшие сразу в нескольких государствах движения носили антифеодальный и национально-освободительный характер. Участники выступлений декларировали требования демократизации общественной жизни; в зависимости от местных условий они также выдвигали лозунги национального объединения (Германия, Италия) или выделения из существовавших государств (Венгрия).Катализаторами общеевропейской революции стали выступление 12 января 1848 года на Сицилии и революция во Франции. Хотя в основном революции были быстро подавлены, они оказали существенное влияние на дальнейшие политические процессы в Европе. Волнения охватили Францию, итальянские (Сардинию, Неаполь) и германские государства, включая Австрию, в которой активизировались национальные движения итальянцев, венгров и хорватов, Румынию. А. И. Герцен после её поражения считал, что «революция, побитая на всех точках», уступила «всё приобретённое» с 1789 год