Хоробрий сміливець етот твір мені дуже потрібен

    В одному дворі жив маленький котик. Він дуже всього боявся. Проїде машина, а у котика серце у п'яти, вітер зашелестить в деревах, він знову починає труситися. З нього знущалися усі вуличні коти. " Який же я боягуз! " - думав котик і від цього йому ставало дуже сумно.    Якось проходила дівчинка і побачила котика. Вона сплеснула руками і сказала: " Який гарненький котик!"  А котик здивувався :"Про кого це вона?"      -Кицю, сиди тут, я зараз повернуся.-сказала дівчинка і кудись побігла.     А котик і не думав нікуди йти.     Скоро дівчинка повернулася,вона поставила перед котиком тарілку з молоком. Ще ніколи в житті котик не їв такої смакоти.Він з'їв усе молоко, а потім ще й облизав своїм рожевим язичком тарілку. Котик потерся об ноги дівчинки і сказав: "Мур-р-р", що на кошачій мові було:"Спасибі".       С того дня кошеня та дівчинка стали друзями. Щодня котик чекав дівчинку і вони разом гралися або сиділи на сонечку.      Якось до двору забігла велика собака.      "Р-Р-Р".-сказала собака,що на собачій мові означає:"Я дуже зла,стережіться мене!"і кинулася до дівчинки.   "Ой, боюся!"-заплакала дівчинка.    Котик злякався теж, але він не міг допустити, щоб якась собака образила його найкращого друга.   Він став між собакою та дівчинкою, прогнув спину, підняв хвоста і зашипів на собаку: "Ш-ш-ш!" Це означало: "Іди звідси, зла собака, ми тебе не боємося!" Собака подумала здивовано: "Такий маленький, а такаий хоробрий!" На усяк випадок декілька разів гавкнула, а потім піджала хвоста і побігла геть.     Дівчинка схопила котика на руки, притулила до себе:"Який ти сміливець, котику! Ти справжній тигр."    Всі хто був на дворі зааплодували котику. І з того часу стали його звати Тигром.   Коли батьки дівчинки дізналися про хоробрий вчинок котика, вони дозволили взяти його додому.  І став котик не вуличним котом, а домашнім улюбленцем всієї сім'ї, бо він був дуже лагідним та слухняним. Мій котик справжній герой, Тепер він завжди буде зі мной, Має він догий хвостик і вушка А на лапках у нього м'якенька подушка. Язичком він вмивається, І нікого вже не лякається. Собаки його поважають, Дружнім гавканням його зустрічають.