Художні засоби в поемі СИМВОЛИ СИЛИ Й ДОБРА да 50 баллов Чом так рано лягла, буй – Романе, Неспокійна твоя голова? Сльози впали на личенько Анни, П’ять – Данилку, Василькові – два. Чи такими були її мрії, Як тоненька, мов срібн...

Художні засоби в поемі СИМВОЛИ СИЛИ Й ДОБРА да 50 баллов Чом так рано лягла, буй – Романе, Неспокійна твоя голова? Сльози впали на личенько Анни, П’ять – Данилку, Василькові – два. Чи такими були її мрії, Як тоненька, мов срібна струна, Поспішала сюди з Візантії Для волинського князя жона? А сьогодні у ніченьку темну, Наче бідні скитальці, вони Володимир лишають таємно Через отвір міської стіни. Раз у раз дві голівки шовкові До грудей притуляє, сумна. Сподіватися марно любові І від ляха, і від угрина. Не журись, ще засвітяться радо В материнських очах промінці, Ще повернеться батьківська влада: Київ, Галич, Волинь – всі кінці. І не встоять татари зухвалі Перед натиском княжих мечів. Ще запишуть братів у скрижалі – Будівничих, наук сіячів. Пам’ятатимуть в кожній оселі Їх, як символи сили й добра. ...Спіть, сини, на чужинській постелі, Ще для вас не настала пора. ΙΙ Зморшка перерізала, В стулених устах завмерла сила. Боже, скільки клопотів лягло На державу голову Данила! В погляді крізь замкове вікно Радість переплетена і туга. Наче меч упав на полотно, Між гаїв квітучих – срібна Луга. Тричі славний Галич здобував, Для усіх став прикладом відваги, А невдовзі в різнобарв’я трав Подали литовці і ятвяги. Пам’ятає мій народ чи ні, Як ламались об кольчуги стріли? Переміг він у Дрогочині Хрестоносців військо знавісніле. Пролягли від міста й до села Князю доброму пошана й слава, Храмами, науками цвіла Вся Волинсько-Галицька держава. Раптом де й взялася татарва І Батий, неначе ангел смерті. Не одна злетіла голова, І міста, і люди в порох стерті. Але й цю навалу він здолав, Відродив державу із руїни. ...На весь світ прославились діла Істинного сина України. ΙΙΙ Пролітають літа над Вкраїною сивим туманом, Не багато – не мало, минуло їх вже вісімсот. Та державу, збудовану в древності князем Романом, Пам’ятає завжди і шанує волинський народ. Човен пам’яті знов гойдають історії хвилі, Виринають забуті події, думки, імена. Ми державу свою збудували, брати наші милі. Дай же, Боже, щоб в світі навік утвердилась вона. Чи настане той час, щоб серця ми з’єднали І ніколи сльоза не торкала дитячих повік? Дайте руки на поміч, Романе, Мстиславе, Даниле, Щоб сплелись крізь роки наші долі віднині й повіки. Мій народе, ще буде життя нам барвінком стелиться, Веселково постане над світом з роси і води. І хоч наш Володимир, на жаль, вже давно не столиця, Але містом найкращим залишиться він назавжди.