Метричні дані Тараса Шевченко ?

Метрична книга села Моринець Звенигородського повіту Київської губернії із записом про народження Тараса Шевченка (інв. номер А-60).Метрики (або метричні книги) – це паперові формуляри, в яких духовенство реєструвало акти громадянського стану членів церкви: хрещення, вінчання, поховання (тобто, народження, одруження і смерть). В Наддніпрянщині вони з’явились в XVII столітті. В 1724 р. Синодом Російської Православної Церкви було затверджено зразок формуляра метричної книги, і їх ведення стало обов'язковим для священників не тільки православної церкви, а й для католиків, лютеран, іудеїв. Указом Синоду було передбачено ведення метричних книг у двох екземплярах. Перший відсилався в Духовну консисторію і там підшивався в єдиний том по певному повіту за один рік. Другий екземпляр залишався на парафії і підшивався до метричних книг за попередні роки. Виходив том по парафії, іноді за 50 років.Метрична книга села Моринець з колекції НМТШ велась на парафії, а не відправлялась для зберігання у консисторію. В ній (на 202 аркушах) зібрано матеріал за 20 років (з 12 січня 1810 до 21 серпня 1831 року). І цілком можливо припустити, що десь у архіві знаходиться метрична книга села Моринець, підшита до усіх метричних книг Звенигородського повіту за 1814 рік, де повторюється запис про народження Тараса Шевченка.Після революції в 1918 році був прийнятий «Кодекс законов об актах гражданского состояния», і метричні книги були відмінені та замінені на актові (чи реєстраційні), що велися в органах РАГСу. Туди ж були передані на збереження і вже існуючі метричні книги – для видачі довідок. А вже згодом метричні книги передали на зберігання в архіви. Оскільки повну юридичну силу мали документи, видані на основі консисторського екземпляра, то ніхто особливо не дбав про належне збереження парафіяльних метрик, і часто вони просто здавались у макулатуру (особливо в 1920-х рр., коли в країні проводились цілі кампанії по збиранню макулатури). На щастя, моринську книгу оминула така участь. Відомо, що у 1939 році на Республіканську ювілейну Шевченківську виставку в Києві (організовану до 125-ї річниці з дня народження Т.Шевченка) книга надійшла з Інституту Української літератури ім.Т.Г.Шевченка Академії наук УРСР (акт передачі на ЮШ від 23.02.1939 р., № ЮШ-1696). Згодом до Державного музею Тараса Шевченка (акт ДМШ від 10.08.1949 р.). І сьогодні вона представлена в експозиції НМТШ, це справжня реліквія музею.У розділі «О рождавшихся в 1814 году» маємо наступний історичний запис: «№ 10. Месяца февраля числа 25. У жителя села Моринец Григория Шевченка и жены его Екатерины родился сын Тарас. Молитвовал и крестил иерей Алексий Базаринский. Число крещения: 28. Кто восприемники: Григорий Иванов Дяденко, житель Моринский» (в оригіналі помилково матір Шевченка записано «Агафіи», закреслено й іншим почерком виправлено на «Екатерины»).Книга є важливим історичним джерелом, зокрема, для розв’язання питання про місце народження Т.Г.Шевченка. Багато непорозумінь із цього приводу виникло ще за життя поета. Одним він сказав, що народився у столиці українського гетьманства – Чигирині (про це пише В.Рєпніна у листі до свого сповідника Шарля Ейнара). В Автобіографії, написаній як«Письмо Т.Гр.Шевченка к редактору “Народного чтения”» (1860р) Шевченко сам зазначає: «Родился в 1814 году, февраля 25, в селе Кириловке». Й тільки по смерті поета його близький приятель Олександр Лазаревський у часописі «Основа» за 1862 рік уперше повідомив, що батьківщина Тараса Шевченка – край його матері, село Моринці. Услід за Лазаревським цю інформацію повторили Василь Маслов (1874), Варфоломій Шевченко (1876) та Михайло Чалий (1882). А 1891 року було обнародувано в «Киевской старине» достовірний метричний витяг із книги Моринської церкви Іоанна Богослова за 1814 рік. Отже, цінність книги визначили вже наприкінці ХІХ ст., мабуть, тому вона і збереглась.