Моя країна - Україна

Найсвятіше, що є у людини - Батьківщина і родина. Якщо б у мене був вибір народження, я б у Бога попросила народитися там, де зараз живу.Я пишаюся тобою, моя Україно! З дитячих років я вбирала твої чудні образи, добрі казки і розлогі пісні. А такою багатою історією як у нас, може похвалитися не кожна держава.Шевченко, Гоголь, Сковорода, Котляревський, Тичина - мені не вистачить паперу, щоб перерахувати всіх Твоїх великих письменників, поетів і художників. Людей, якими неможливо не пишатися, які підняли Тебе з колін.Твоя неймовірно співуча мова передає всі тонкощі величезної незбагненної української душі, - моєї душі, Батьківщина! Хіба я можу замислюватися про майбутнє, не знаючи свого минулого? Воно не повинно бути забуте, воно в моїх генах, в моїй підсвідомості. Тебе, моя Країна, захищали мої предки, це вони заповідали мені любов до Тебе.Твоє майбутнє, Україно, в руках нашої молоді . І це від нас залежить, щоб воно було світлим і великим. А ми, твої діти, будемо робити все можливе, щоб ти тільки процвітала.Щоб не було війни, щоб матері сміялися від радості і щастя, а не плакали над трунами своїх синів!Я звертаюся до вас, молоде покоління!Історично Україна - міцна, сильна держава, і наше завдання - зберегти за нею цей статус. Ми повинні берегти Батьківщину, поважати її, дотримуватися законів нашої країни, оберiгати природу і шанувати її багату історію. Не дарма говориться в одному з прислів'їв, що " людина без Вітчизни - як соловейко без пісні".На останок хочу поділиться з вами віршем М.Бакая про нашу Україну, який зачепив струни моєї душі, і сподіваюся не залишить вас байдужими, бо він чудово показує красу нашої країни і служить прекрасним прикладом любові до Вітчизни.» Одна Батьківщина, і двох не буває,  Місця, де родилися, завжди святі.  Хто рідну оселю свою забуває,  Той долі не знайде в житті. У рідному краї і серце співає,  Лелеки здалека нам весни несуть.  У рідному краї і небо безкрає,  Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині,  Її підхопили поля і гаї.  Її вечорами по всій Україні  Співають в садах солов'ї. І я припадаю до неї устами,  І серцем вбираю, мов спраглий води.  Без рідної мови, без пісні,  Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.»