Надо придумать гумореску *** помогите пожалуйста))))

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.  У неділю на могилу йшов співати бандурист.  А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.  — Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?  Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони,  Бо бандуру обчухраєм до останньої струни.  Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай.  — Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай.  А як бовкнеш щось погане про персону про мою,  Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую.  Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван.  Із широкого віконця витикає пику пан.  — Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну…  Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену.  Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай:  — З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. —  Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім…  Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. —  Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір:  — Щось почую незаконне — запроторю у Сибір!  Бандурист поклав бандуру на притоптану траву.  — Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу.  І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал,  Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал.  Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі.  Все добро моє — бандура та торбина на плечі.  Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь,  Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь.  Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.  Не співав у ту неділю на могилі бандурист.               Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята.  — А наш татко розумніший за вашого татка!  — Чого ж це він розумніший?  — Того, що наш татко  Грошей вашому позичив отако багато.  — Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.  Він як гроші позичає, то не повертає.