Написать монолог Івана Сірка пожалуйста помогите срочно нада

Підвівся Іскра, полковий обозний,  син Остряниці Якова, Іван.  (Загине теж, в бою заживши слави,  в недовгім часі після Пушкаря,  вертаючи до попелу Полтави  з посольства до московського царя) .  Увесь блідий, аж під очима чорно.  – Я прошу, люди, вислухать мене.  Багато слів страшних тут наговорено.  Ніхто не говорив про головне.  Я, може, божевільним тут здаюся.  Ми з вами люди різного коша.  Ця дівчина не просто так, Маруся.  Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.  Коли в похід виходила батава, –  її піснями плакала Полтава.  Що нам було потрібно на війні?  Шаблі, знамена і її пісні.  Звитяги наші, муки і руїни  безсмертні будуть у її словах.  Вона ж була як голос України,  що клекотів у наших корогвах!  А ви тепер шукаєте їй кару.  Вона ж стоїть німа од самоти.  Людей такого рідкісного дару  хоч трохи, люди, треба берегти!  Важкий закон. І я його не зрушу.  До цього болю що іще додам?  Вона піснями виспівала душу.  Вона пісні ці залишає нам.  Ще тільки вирок – і скінчиться справа.  І славний рід скінчиться – Чураї.  А як тоді співатиме Полтава?  Чи сльози не душитимуть її?  ****************************************************************  Поднялся Искра, полковой обозный,  сын Остряницы Якова, Иван.  (Погибнет тоже, в бою снискав славы,  в непродолжительном времени после Пушкаря,  возвращаясь к пеплу Полтавы  из посольства к московскому царю) .  Весь бледный, под глазами черно.  - Я прошу, люди, выслушать меня.  Много слов страшных здесь наговорено.  Никто не говорил о главном.  Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь.  Мы с вами люди разного коша.  Эта девушка не просто так, Маруся.  Это - голос наш. Это - песня. Это - душа.  Когда в поход выходила батава, -  ее песнями плакала Полтава.  Что нам нужно на войне?  Сабли, знамена и ее песни.  Победы наши, мучения и руины  бессмертные будут в ее словах.  Она была как голос Украины,  что клокотал у наших знаменах!  А вы теперь ищете ей наказание.  Она стоит немая от одиночества.  Людей такого редкого дара  хоть немного, люди, надо беречь!  Тяжелый закон. И я его не сдвину.  К этой боли что еще добавлю?  Она песнями распевала душу.  Она песни эти оставляет нам.  Еще только приговор - и кончится дело.  И славный род закончится - Чураи.  А как тогда петь Полтава?  Или слезы не душат ее?