Написати свій детективний твір..(

Одного разу йдучи вулицею я як завжди потягував свою сигару і тут мені почувся дивний звук. Подивившись назад я нічого не побачив і подумав, що мені почулося. Тому я продовжив йти. Та через декілька хвилин звук знову повторився, повернувши голову останнім що я встиг побачити була бита.І от я вже прокидаюсь і помічаю, що лежу на вологій та сирій після дощу землі, і тут помічаю що в мене просто розколюється голова. Починаю вставати й одразу ж падаю, і розумію що в голові крутиться і в очах все розпливається. Знову намагаюся підвестись. Друга спроба вийшла більш вдалою тому спершись об стінку шукаю мобільний телефон. Як виявляється його в кишені вже не має. І саме в цей момент я знову чую цей звук. Мені страшно. Хочеться просто провалитись крізь землю. Але нажаль неможу тому мені доводиться прямувати в бік дороги. Діставшись автомагістралі я спершу не зрозумів де я взагалі знаходжусь, але поглянувши трішки вліво мої очі засліпила яскрава неонова вивіска Кафе "Барон". Деякий час мені здавалось , що колись я вже тут був і помітивши зелений джип я зрозумів , що тут я був того вечора. Зрозумівши це мені чомусь згадалось що в цьому кафе є телефон з якого можна подзвонити до міста. Наступного ранку я прокинувся в лікарняному ліжку й не міг нічого згадати з того моменту як побачив це кафе. Згадуючи чи подзвонив я до лікарні чи то мене сюди привезла проїжджаюча мимо машина чи хтось з Барону мене помів й подзвонив у бригаду швидкої допомоги. Саме коли я вже збирався було вставати та йди питатись в чергової медсестри як мене сюди привезли в мою палату раптово забіг якийсь чоловік  в білому халаті з ножем у руках. Я навіть отямитись не встиг як він раптово з'явився біля мене, а ніж його був просто біля моєї горлянки. І ще через декілька секунд в палату забігли охоронці й застрелили цього чолов'ягу і його вже тепер мертве тіло лежало на мені. Я звичайно злякався й почав кричати і ці охоронці змушені були кликати спершу медсестру яка мене повинна була заспокоїти та коли у неї це не вийшло вони попросили лікаря зайти до мене в палату й  дати мені заспокійливого. Коли лікар прийшов і пояснив мені всю суть ситуації(на той момент мені вже вкололи заспокійливе) я все зрозумів і попросив у лікаря покликати міліцейського ,щоб той прийняв мою заяву, а він мені сказав, що мого викрадача ще вчора ввечері зловили.І саме в цей момент я зрозумів, що  моєму життю тепер не погрожує та людина котра ледь не вбила мене через мобільний телефон та гаманець.