Написати твір роздум "Краса душі і природи" допоможіть будласка! 

Я славлю життя людей,  що  дiють  навколо  мене,  —  так  писав  у своïх записних книжках  О.Довженко.  Цей  вислiв  великого  майстра слова, всiєï укр. культури, безперечно,  можна  вважати  його творчим i життєвим кредо. Вiн належить до тих  укр.  письменникiв, чия  творча  манера  органiчно  поєднала  досягнення  реалiзму  та романтизму. Що б не робив Довженко митець: знiмав кiно, писав пєси чи сценарiï, створював генiальнi кiноповiстi чи  розмiрковував  над тисячами питань у своєму Щоденнику  завжди  вiн  залишався  митцем глибоко народним, закорiненим у рiдну земля,  закоханим  у  ïï людей i природу. Назавжди в його  памятi  залишились  казковi  сiножатi, перший дзвiн коси, медовий запах трав i люди, серед  яких  народився,  з якими рiс, якi допомогли на життєвому шляху. Мабуть, з дитячих лiт мрiяв розповiсти про це, виношував задум довгими роками i втiлив його на сторiнках кiноповiстi З. Д. (1954 — 1955). Цей твiр Довженка цiкавий не лише як власне художнiй, але й як розповiдь про народження митця. Це лiрична оповiдь  мудрого  фiлософа,  полумяного патрiота,  генiального  художника  слова.  Тонко  вiдчував   вiн   красу людськоï душi i красу природи, вважав, що без  гарячоï  любовi до неï людина не може бути людиною творцем. Тому вже на схилi життя захоплено i з синiвською вдячнiстю звертається  Довженко  до  рiки свого дитинства Десни. Колись вона назавжди зачарувала  малого  Сашка  i лишилася для нього зачарованою на все  життя.  Образ  рiки  постає перед читачем з перших рядкiв повiстi, власне, з ïï  назви,  i проходить лейтмотивом через увесь твiр. У ньому сконденсованi для автора краса, болi i радощi народу, його рiдного придеснянського села. Це образ символ великоï i малоï батькiвщини,  вiн  є  головним  в образнiй системi  твору.  Довженко  використав  традицiйний  фольклорний образ рiчки, що символiзує  рiку  життя,  яка  тече  то  швидко  i бурхливо, то повiльно  i  розлого.