Найти и прочитать стих ...взавiйну нiч знезвiданих дорiг

Андрій Малишко    В завійну ніч з незвіданих доріг, Від злих заграв і переправ жорстоких, Мене тривожать дальні голоси  Живих і мертвих, знаних і забутих;  З обличчями, притертими, як пил,  З корінням рук, з півкулями зіниць, В пороховім завзятті, як в надії, Ті голоси вплітаються вночі У дерево, в невкриту сизу воду,  І спопеляють камінь жаром слів,  І спопеляють серце.  — Не забув?                    Не кинув нас на муку і розпуку? Вставай, іди! — І я встаю, мов клен,                       Пронизаний очима й голосами...