Невеличке оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду

Без труда нема плода. Народна притча Якось один чоловік почастував вовка хлібом. —    Ну й смачний! — похвалив вовк. А далі питає: —    А де ти його взяв? —    Та де взяв! Землю виорав... —    І все? —    Ні, потім посіяв жито... —    І вже маєш хліб? —    Та ні,— каже чоловік.—  Почекав,  поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців. —    Що смачний хліб, то смачний,— сказав вовк.— Та скільки ж коло нього походити треба! —    Твоя правда,— сказав чоловік.— Клопоту багато. Але без труда нема плода.. Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому: —    Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуй ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану!  Засміявся лев: —    Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати В якій же це пригоді? —    А хто може теє знати,— каже мишка.— Тільки благаю я тебе — зглянься наді мною!.. Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки. Коли це, за яким часом, попався лев у тенета. Б'ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого ні зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка — одну петельку перегризла, другу... Я й заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лез виліз! Тоді мишка й каже левові: —    А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригод стала! —    Бачу,— каже лев,— віддячила ти мені і навчила мене! Спасибі тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь сторицею повертається.