ОЧЕНЬ СРОЧНО!!из 3 текстов сделать одинВ історичних і. краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку зас...

ОЧЕНЬ СРОЧНО!!из 3 текстов сделать один В історичних і. краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян — від початку заселення  території України до утворення Київської Русі.      Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (ХІV — перша половина ХVІ ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий  (друга половина ХVІ — перша половина ХVІІ  ст.)   характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним.      Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період  (друга  половина ХVІІ–ХХ ст.)   —  час  найвищого  розквіту  художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва.    Серед  багатьох  видів  народного  мистецтва  значне  місце  належить  різьбярству. Різьблення  по  дереву  було  поширене  в  усій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі житла: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими були й полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських  сіл.  Гуцульські  майстри  використовували  геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти  соняшника  (За В. Скляренко). Текст № 2     Кераміка — один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва  України.  Археологічні  розкопки  показують, що  гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в Х–ХІІ ст. працювали талановиті гончарі, що створювали  поливну  кераміку  й  керамічні  вироби,  прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів  сприяла велика кількість місцевих  глин.      Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799році у Міжгір’ї  під Києвом. Пізніше фаянсові  вироби  стали  виготовляти  у Будах. У ХІХ  столітті  відкриваються  приватні  порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням  та живописом.     Косовські  виробничо-художні  майстерні  Художнього  фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас  інтер’єру гуцульські  майстри  випускають  панно  й  анімалістичну  скульптуру. У  місті Косове  виготовляють  кахель  для  печей,  розписаний гуцульським  орнаментом. Матеріалом  для  майолікових  виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і  глазурі  (За Р. Бардіною). Текст № 3      Початок  скловиробництва  на  українських  землях  припадає на Х  століття. У цей час основною продукцією  скловарних майстерень  були  браслети,  намиста  та  персні,  які  виготовляли  способом ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним  виробництво  скла  і  виробів  з  нього  стало  на  Чернігівщині (у  ХVІІІ  столітті  тут  працювало  понад  120  скловарних  майстерень), Київщини, Волині,  де  були  для  цього  всі  необхідні матеріали — кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина і запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти «простого», зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд,  у  якому насамперед має  значення його  ужиткова роль, не має аналогів у  світі.      З  ХVІІ  ст.  склодуви  прикрашали  свої  вироби  густим  декором  (скляними  джгутами,  стрічками,  бризками),  розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів,  серед яких чимало українців  (З  енц.).