Опиши дощ пізньої осені прозовою або віршованою мовою

Одного кольору земля і мокре небо. Просвітку поміж хмарами нема. Все сіре-сіре, ніби так і треба, Це пізня осінь, та ще не зима. Ще сон холодний не стулив повіки, Зітхає вітер в голому гіллі. Набрякли сумом потемнілі ріки, Сон горнеться до чорної землі. Ось-ось земля засне, і затвердіє, І спатиме так міцно до весни... А поки що осінній дощик сіє, Гіллям хитають голі ясени. Застигло все в якімсь чеканні дива, Щось має бути, але ще нема. Та скоро прийде біла і красива, Морозна й сніжна, чарівна зима.