Письмо вильгелму телю помогити плиз

Доброго здоров’я, вельмишановний Вільгельм Телль! Зовсім недавно я познайомився із твором Фрідріха Шиллера, у якому розповідається про ваше життя і подвиги. Вже з перших рядків драми, з першого явища, в якому Ви рятуєте селянина Баумгартена від переслідувань австрійських жандармів, я впевнився у Вашій сміливості і доброті. Адже врятували Ви цього селянина не з якихось політичних поглядів, а лише зі звичайного людського співчуття.Мені подобається, що Ви у всьому покладаєтеся лише на себе і поводитесь так у будь-якій ситуації. І коли селянин Баумгартен вбиває імператорського намісника за посягання на честь своєї дружини, а інший селянин піднімає руку на солдата, який викрадав у того волів, а карателі, бажаючи помститися, починають ламати курені і знищують стада, коли новий намісник імператора Гесслер вішає свого капелюха на палицю і видає знущальний наказ, за яким селяни повинні«Смиренно, з непокритою головоюПеред нею опускатися на коліна,Щоб довести покірність королю»,Ви не підкоряєтеся цьому наказу. У Вас не тремтить рука навіть тоді, коли Гесслер примушує Вас влучити стрілою у яблуко, покладене на голову вашого сина. Добре, що вже тоді Ви приховуєте стрілу для самого намісника, і робите це у ту саму мить, коли той із зухвалістю заявляє:«О, я зламаю їх зухвале завзятість,Я пригнічена чванливий дух свободи!».Я впевнений, що Ви являєте собою втілення кращих якостей вашого народу. У вас героїчний характер, чужий до усього показного, у Вас прекрасна душа, гармонійна у своїй природній моральності. Крім того, з п’єси видно, що ви маєте спокійну мирну силу, здатну захистити себе і усіх оточуючих від посягань і насильства. І хоча Ви змушені взяти у руки меча, Ви з презирством відноситесь до тих, хто робить це з корисливою метою. Прикладом цьому може бути Ваша відмова у наданні притулку Париціду, племіннику, який убив свого дядька, австрійського короля, щоб заволодіти його престолом.У центрі п’єси про Вас, Вільгельм Телль, стоїть патетична клятва повстанців, яку вони давали в горах біля озера Рютлі:«Наш цей край, ми їм століття володіли,І щоб чужий слуга з’явився до насІ ланцюги нам наважився кувати?І нас ганьбив на рідній землі?Та хіба немає захисту проти гніту?Ні, є межа насильству тиранів!Якщо всі випробувано кошти,Тоді разючий залишається меч.Ми блага вищі маємо правоОбороняти. За батьківщину стоїмо,Стоїмо за наших дружин і за дітей!».Нажаль, до часу, Вам не вдається знайти опору австрійській владі, і саме з цих причин Вас не було серед представників швейцарських кантонів, які присягали на вірність своїй Батьківщині. Та ви підтверджуєте свою гідність, адже врешті-решт приєднуєтеся до національно-визвольної боротьби. Нажаль, це рішення супроводжується Вашим моральним зламом, про який говорять ці рядки:«Раніше я жив спокійно і безтурботно…В одних лише звірів стріли я пускав.Далекий був від думки я про вбивство…Це ти життя мені мирне