ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА, НУЖНО ВЫПИСАТЬ ЕПІТЕТИ І ПОРІВНЯННЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ ІВАНОВІ ФРАНКОВІ Hi, мій учителю і друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І н...

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА, НУЖНО ВЫПИСАТЬ ЕПІТЕТИ І ПОРІВНЯННЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ ІВАНОВІ ФРАНКОВІ Hi, мій учителю і друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І невгамованим сумлінням, Життя - се дві противні сили, Що між собою в бій вступили. Одна з них - велетень-гнобитель, А друга - геній-визволитель; Його двосічна гостра криця Влучна, як з неба блискавиця; Але і велетень могучий В руці тримає меч блискучий? Страшні, тяжкі його удари, А ще страшніш таємні чари... Як маю я його цуратись Чи від ударів ухилятись? О, ні! Я, взявши в руки зброю, Іду за генієм до бою. Рубаюсь з ворогом, співаю, В піснях до бою закликаю Всіх тих, що мляві, чи недужі, Чи під укриттям сплять байдужі. І знаю я, що замість плати Мене чекають кари, страти... Та чи ж грізний удар обуха Там, де буяє творчість духа? Одна хвилина раювання Там відкупляє всі страждання. Бо то чуття свобідні, щирі Бринять у святобливій лірі. І прикро, як ураз зі мною Стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї З порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами. Хто кликав їх? Чого їм треба? Чи хробакам потрібно неба? Нехай ідуть всі ті нездари На торговиці та базариї Нікчемний крам, дрібні вигоди - От їх найвищії клейнодиі Але коли повсякчас битись, То серце може озлобитись. Охляти може, зачерствіти, Зав'януть, як без сонця квіти. Душа бажає скинуть пута, Що в їх здавен вона закута, Бажає ширшого простору - Схопитись і злетіти вгору, Життя брудне, життя нікчемне Забути і пізнать надземне. Все неосяжне - охопити, Незрозуміле - зрозуміти! О, друже мій, то не дурниці.- Всі ті щасливі небулиці Про райських гурій, про нірвану, Про землю ту обітовану. Вони тягар життя скидають І душу раєм надихають. Чи все ж те розумом збагнути, Що дасться серцеві відчути? І чи можливо без утрати Свобідний творчий дух скувати? І хто Поезію - царицю Посміє кинуть у в'язницю? Хто вкаже шлях їй чи напрямок, Коли вона не зносить рамок? В ній в с і краси кольори сяють, В ній в с і чуття і змисли грають!.. До мене як горожанина Ставляй вимоги - я людина. А як поет - без перепони Я стежу творчості закони; З них повстають мої ідеї - Найкращий скарб душі моєї. Творю я їх не для шаноби; Не руш, коли не до вподоби. І ще скажу, мій славний друже, Я не беру життя байдуже. Високих дум святі скрижалі, Всі наші радощі і жалі, Всі ті боління і надії І чарівливі гарні мрії, - Все, що від тебе в серце впало, Не загубилось, не пропало... Моя девіза: йти за віком І бути цілим чоловіком!