Реальне і фантастичне в баладі Т. Шевченка «Тополя»

Фантастичне і реальне в баладі Т. Шевченка "Тополя" (2)    Великий український поет Тарас Григорович Шевченко створив надзвичайно цікаву баладу «Тополя»,      яка глибоко вразила мою уяву. У творі майстерно переплітається реальне і фантастичне, знаходиться у гармонійному зв’язку і синтезує поетичний світ твору. І все ж таки треба розуміти і чітко розмежовувати аспекти реального і фантастичного, надреального.            До реальних подій відноситься загибель коханого у бою, тяжка печаль дівчини, яка марно чекає на нього:            Полюбила чорнобрива Козака дівчина.      Полюбила — не спинила,     Пішов та й загинув...      Не щебече соловейко      В лузі над водою.      Не співає чорнобрива.      Стоя під вербою;      Не співає, — як сирота,      Білим світом нудить.      Без милого батько, мати —      Як чужії люде.           У ті часи, про які йдеться мова у баладі, багато відважних козаків гинуло у битвах з турками й татарами, боронячи українські землі. Отже, не дивно, що коханого ліричної Героїні спіткала така ж трагічна доля. Не викликає подиву й бажання матері видати заміж доньку. Вона бажає щастя своїй дитині і тому пропонує їй багатого нареченого. Мати не помічає, як сильно страждає через це дівчина:            «Чого в’янеш, моя, доню?» —      Мати не спитала,      За старого, багатого      Нищечком єднала...      «Не хочу я пановати,      Не піду я, мамо!      Рушниками, що придбала,      Спусти мене в яму».           Усі ці обставини не виходять за межі реального.            Зовсім по-іншому сприймаються подальші події, які розгортаються у баладі. Коли дівчина приходить до ворожки і та, даючи закоханій чарівного зілля, вчить її магічному ритуалу, дія переходить у сферу фантастичну:            Ось на тобі сего дива!      Піди до криниці;      Поки півні не співали,      Умийся водою,      Випий трошки сего зілля —      Все лихо загоїть.      Вип’єш — біжи якомога;      Щоб там не кричало,      Не оглянься, поки станеш      Аж там, де. прощалась.      Одпочинеш; а як стане Місяць серед неба,      Випий ще раз; не приїде —      Втретє випить треба.           І нарешті зовсім незвичайна подія — перетворення дівчини на тополю після того, як чарівне зілля випила:            Зілля диво наробило —      Тополею стала.      Не вернулася додому.      Не діждала пари;      Тонка-тонка та висока —      До самсіі хмари.           Звичайно, у.реальному житті таке перетворення неможливе. Але поет дотримувався народнопоетичних традицій цього жанру. Як відомо, для балади характерні саме метаморфози, тобто перетворення людини у зв’язку із драматичними подіями на рослину, птаха або тварину.            Отже, Тарас Григорович Шевченко не лише створив надзвичайно цікавий й оригінальний твір, але й дотримувався народнопісенних традицій у зображенні реального й фантастичного.