Речення з просторічними словами

Починається це навчання з маленького, грайливого: - Покажи мамі дульку!.. - Учи, учи на свою голову. Іди сюди, доцю. Стрибки, доцю, стрибки... Не слухай тата, маму слухай... Мама цяця, а татко бека, кака... Плюнь на татка... Штрикни таткові в очі... От люба доця, мамина доця... Вона вже вміє батькові в очі штрикати. І мамі штрикаєш? Ой-ой! Мама боїться... Грайлива втіха закінчується неграйливо: - І в кого воно, отаке чортеня, вдалося? Чуєте, сьогодні чуть ока не викололо. Хто його навчив? У нас такого і в роду не водилося!.. (О. Ковіцька).