Складіть історичний портрет Александра Македонського

В особі Александра Македонського дивним чином поєднувались такі якості, як обережність і ризик, розсудливість та інтуїція. Як і у Філіппа ІІ в Александра спостерігали ті самі некеровані вибухи гніву та  пориви ентузіазму. Занурившись у світ міфології, він уявив, що в його жилах тече кров героїв – його предків. Оскільки Александр вважав себе надлюдиною, він і поводився як надлюдина. Його недоліки ніщо порівняно з його перевагами: завзяттям і творчим поривом. Досвідчений вершник, грізний повелитель, найбільш видатний з усіх полководців, він виявляє себе і як геніальний організатор. Александр виявляв цікавість до духовного життя; він тверезо мислив, хоча й довіряв своїй геніальній інтуїції. Афіни починають віддавати йому шану як новому Діонісу. Його діяльності легко  можна дати негативну оцінкунепотрібні насильства; пристрасть до надмірностей царя, надмірне честолюбство. Проте Александр був новатором, що забезпечував відмінність між  варварами та греками, творцем єдиної імперії та єдиної культури.Провісники  оголосили, що Александр, народження якого збіглося з перемогами, буде непереможним. Александр був від природи упертий, а коли сердився, то не поступався нікому насильству, проте розумним словом його легко можна схилити до ухвалення правильного рішення. Прагнучи не насолоди й багатства, а доблесті і слави, Александр вважав, що чим більше він отримає від свого батька, тим менше може зробити сам. Александр від природи був схильний до вивчення наук і читання книг. Александр, мабуть, не тільки засвоїв вчення Арістотеля про моральність та державу, але й прилучився, до таємних, більш глибоких вчень. Александр вважав, що вміння володіти собою для царя важливіше, ніж вміння перемагати ворогів. Проте виявив себе великим воїном. Александр прагнув зухвалістю здолати долю, а силу – мужністю. Він вважав, що для сильних немає ніякої перешкоди, а для боягуза – ніякої опори. Александр був дуже щедрий від природи. Був дуже балакучим і довго засиджувався на бенкетах.Александр дістав виховання, що личило молодому аристократу того часу.  Александр високо цінував Аристотеля і шанував знання, що дістав від вчителя, адже це вирізняло його від решти простих смертних. Александр займався точними науками, вмів грати на лірі, захоплювався театром. Його батько Філіп ІІ побачив у діях Александра загрозу своїй могутності і замислив позбавити сина прав на престол. Під час одного з банкетів Філіп був убитий. Казали, що вбивцю підіслав Александр, хоча не всі вірили у це. Александр намагався подати смерть Філіпа як результат  змови персів. Загибель Філіпа відкрила Александрові шлях до влади. Йому  було на цей час 20 років, і він збирався утворити наддержаву, об’єднавши Грецію з Персією. Усіх родичів, що могли претендувати на престол, Александр наказав стратити. Його зведена сестра, декількох днів від народження була вбита на руках у матері - другої дружини Філіпа, яку потім примусили повіситися. Правда, слід зазначити, що Александр з цього приводу висловив легке обурення. Александр був нетерплячий і хотів будь-що домогтися свого. Він зухвало нехтував не  тільки людськими, але й божественними настановами. Йому все було по силах і все дозволено.