Стихотворение про украинский язык. На украинском языке стих.

Владимир Самойленко УКРАЇНСЬКА МОВА (ПАМ'ЯТІ  Т. ШЕВЧЕНКА) Діамант дорогий на дорозі лежав,  Тим великим шляхом люд усякий минав,  І ніхто не пізнав діаманта того.  Йшли багато людей і топтали його.  Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,  І в пилу на шляху діамант він найшов.  Камінець дорогий він одразу пізнав,  І додому приніс, і гарненько, як знав,  Обробив, обточив дивний той камінець  І уставив його у коштовний вінець.  Сталось диво тоді: камінець засіяв,  І промінням ясним всіх людей здивував,  І палючим огнем кольористо блищить,  І проміння його усім очі сліпить.  Так в пилу на шляху наша мова була,  І мислива рука її з пилу взяла.  Полюбила її, обробила її,  Положила на ню усі сили свої,  І в народний вінець, як в оправу, ввела,  І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.  І на злість ворогам засіяла вона,  Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.  І сіятиме вік, поки сонце стоїть,  І лихим ворогам буде очі сліпить.  Хай же ті вороги поніміють скоріш,  Наша ж мова сія щогодини ясніш!  Хай коштовним добром вона буде у нас,  Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,  Щоб, поглянувши сам на створіння своє,  Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»