Твір на тему яким треба бути щоб досягти успіхів за романом місто

Більша частина історії українського народу — це життя під владою Росії, Польщі чи Австро-Угорщини, коли не можна було вільно висловлювати свої політичні та громадські ідеї; тому виникла необхідність прикривати їх літературною формою. Історія української політичної і філософської думки XIX—XX ст. на дві третини збігається з історією української літератури. Але більшість з цих творів за часів Радянського Союзу або були невідомі читачам, або інтерпретувались з класових позицій. Тому, наприклад, ми й не знаємо, що саме Леся Українка започаткувала «драму ідей», а не Бертольт Брехт, як прийнято вважати; а Валер'ян Підмогильний і Віктор Домонтович були творцями інтелектуального роману, а Валер'ян Підмогильний став предтечею французьких Альбера Камю і Жана-Поля Сартра [4; 142].В неінторпретованих, «нечитаних» творах, до яких і належить значна частина робіт українських авторів, як вважає Оксана Забужко, жива думка завмирає, а сам твір чекає на «співрозмовника».До таких «непрочитаних» творів ми можемо віднести і роман Валер'яна Підмогильного «Місто». Творчість цього письменника за програмою для 12-річної школи вивчається в 11 класі. За останні роки твори Валер'яна Підмогильного були достатньо проаналізовані з позицій екзистенціалізму, але це майже ніяк не вплинуло на методику їх вивчення в школі. Широким загалом ці твори все ще залишились «непрочитані», тобто головні ідеї роману не були донесені до читача. Тому має бути розроблений спеціальний підхід до вивчення екзистенціальної прози в школі, щоб учні стали «справжніми співрозмовниками» цього роману, щоб почали інтерпретували твір не з точки зору відносин «місто-село» чи кар'єризму головного героя, а намагались дослідити таємниці внутрішнього світу Степана Радченка і проблеми його взаємовідносин з зовнішнім світом. Метою цієї статті є моделювання процесу вивчення роману Валер'яна Підмогильного «Місто» в руслі екзистенціальної парадигми, оптимальний добір форм, методів і методичних прийомів; які б забезпечили ефективність засвоєння учнями цього літературного твору.Роман «Місто» побачив світ в 1927 році. 20-ті роки XX століття — період утвердження радянської влади: ще існує певний опір з боку народу, якому не до вподоби політика «воєнного комунізму», тому більшовики йдуть на тимчасові поступки у вигляді НЕПу та українізації, а водночас ведуть жорстоку боротьбу з загонами повстанців по всій Україні і розробляють плани індустріалізації та колективізації. В повітрі вже відчувається передчуття чогось грандіозного і трагічного... Починають розбудовуватися міста, їх розвиток відбувається за рахунок поповнення свіжою молодою силою, яка потрапляє сюди з сіл. Валер'ян Підмогильний у своєму романі «Місто» зображує типову для 20-х років картину: головний герой роману Степан Радченко приїздить з села в місто «з комплексом ненависті до нього і бажанням завоювати його». Спочатку він прагне отримати освіту для того, щоб потім повернутись додому і здобуті знання використати на практиці для реформування села. Критик А. Ніковський зазначає, що Степан Радченко став «гарматним м'ясом міста, бо нічого в ньому не змінив, не упокорив ні собі, ні ідеї міста-села чи міста-саду, сам же віддався владі міста, як воно є, та підбив випадкам і метушні свою долю й переживання» [8; 314]. Хлопець вступає до ВУЗу, не закінчує його, стає письменником, працівником журналу, бере участь у київському літературному житті. Валер'ян Підмогильний послідовно змальовує психологічне і матеріальне утвердження свого героя в місті через зміну роботи, житла, стосунки з жінками, захоплення творчістю. Дія твору немовби відбувається у внутрішньому світі Степана Радченка, автор подає нам розвиток подій через їх сприйняття головним героєм. Валерій Шевчук зазначає, що роман «Місто» написано як психологічний твір — це історія людської душі, можливо, з автобіографічними елементами, але застерігає від ототожнення автора з його героєм [9; 359]. Тому дуже важливо, щоб під час вивчення твору Валер'яна Підмогильного ці та інші важливі аспекти не пройшли повз увагу учнів.