Твір про прихід осені

Коротшими стали дні, яснішим – небо. Шурхотить земля яскравим килимом з опалого листя. Дерева переодяглися в золотаво-червоні наряди. На південь відлітати зібралися птахи.Восени повітря прозоре, навіть дихається легше. І життя стишує свій шалений біг. Осінь – пора збору врожаю та підбиття підсумків. Колись у цей час для народів, що працювали на землі, розпочинався відпочинок до наступної весни.Сьогодні осінь – час розпочинати справи, ставати до роботи та навчання після літнього відпочинку, готувати оселі до холодів. Восени легше і працювати, і навчатися, бо прохолодна погода сприяє тому краще за літню спеку, весняну грайливість та зимові морози.Ми любимо осінь за яскраві барви природи та довгоочікувані зустрічі з друзями, за повні грибів лісні галявини, стиглі плоди у садах та трохи сумний дощ за вікном.

ПРИХІД ОСЕНІ  Прихід осені я не помітила, а, швидше за все, відчула вже в серпні. На деревах не було ще жодного пожовклого листочка, і птахи ще не надсилали нам прощальні пісні, просто мені стало незатишно вранці на ґанку бабусиного будинку. Так, так, саме так. З першого дня свого приїзду в село я, прокинувшись дуже рано, виходжу на ганок, сідають і чекаю, поки бабуся подоїть корову Машку. Літнім ранком у дворі дуже тихо й тепло, як взимку під теплою ковдрою. На дереві не ворухнеться жоден листочок, тільки голосно каркають ворони. І вода в озері, яке я бачу з ганку, теж ніби завмерло. Здається, що дивишся не на справжнє озеро, а на велику картину з його зображенням. Сонце, яке безбожно палить вдень і змушує ховатися в тіні, в цей час доби ще не безжальне, а навпаки, таке привітне та лагідне. Бабуся, подоївши Машку, виганяє її до озера, де збирається все стадо. Вона гукає мене, і я неодмінно складаю їй компанію. Щодуху мчу назад в будинок, хапаю шорти, на ходу натягую їх на себе, щоб встигнути приєднатися до бабусі і Машка ще до того, як пастух пожене все стадо вплав через озеро на луг. Так забавно дивитися на пливучих корів, у яких стирчать тільки вгору підняті голови. І я страшенно переживаю за Машку, стежу за нею очима, щоб, не дай бог, не потонула. Але от корови вже на тому березі, і ми з бабусею разом з іншими людьми повертаємося по домівках. Господи, як люблю я цю годину! Навколо тиша, спокій, тепло-тепло, і попереду ще цілий день!.. Але, прокинувшись одного разу вискочивши, як зазвичай, на ганок, я раптом відчуваю, що мені незатишно. Я навіть не можу дочекатися бабусю, яка зазвичай в цей час доїть Машку. І я з сумом розумію, що підкрадається осінь.  _____________________________________________ Я старалась. Очень надеюсь, что тебе понравится моё миниатюрное сочинение :з  Желаю удачи и хорошего дня. Мурр)