Твір роздум про Велику Вітчизняну Війну ! Або вірш!

Повір же, Вітчизно, що був таким я. Коли остання хвилина прийшла, - Зі скелі готовий був кинутись сміло, Піднявши у небо два гордих крила!.. Що діяти? Раптом одмовивсь від слова Мій пістолет... Мов на зло, занімів... І ворог скував мені немічні руки І курявим шляхом на захід повів. З полону жадібно на схід дивлюся, Мені що не день, то все гірш і гірш. Та з серця беркута молодого Полум'ям помсти дихає вірш! І знову зоря над колючим дротом, Мов стяг моїх друзів, що кличе жить! Душа полонена горить не від рани, - Кривавою ненавистю горить! Тільки одна в мене є надія - На непроглядну серпневу ніч. Гнів до фашизму, любов до Вітчизни Вийдуть з полону - волі навстріч! Тільки одна є надія: з вами Разом іти у вогні і диму. Просить нескорене, зранене серце: Дайте у битві місце йому!