Твір. тема родини в романі Л. Толстого Анна Кареніна

Родинні цінності у романі Л. М. Толстого «Анна Кареніна» «Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму...» Так починається роман Л. М. Толстого «Анна Кареніна». Тож це роман про сім'ю, про маленьке людське коло рідних людей, яке живе у великому світі, спілкується з цим світом, але взагалі творить своє, відмінне від нього середовище. Толстой немов заглядає у шпаринку: що там робиться, у цьому маленькому колі? Адже ніхто своє родинне життя не оприлюднює: ось, дивіться, моя родина, мої взаємовідносини, мої діти, іще щось. Скільки треба було роздивитися цих родин, та ще й таких, які своє, внутрішнє, ховають від чужого ока, щоб написати твір, який хвилював і ще й досі хвилює багато сердець, яким не чужі проблеми, порушені у цьому романі! І одна з найголовніших проблем озвучена в перших рядках: «Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму...». Це проблема родинного щастя і нещастя. Кожному, хто відкриває книжку, Толстой ставить це запитання: чому? Чому одні родини щасливі, а інші — нещасні? А відповідь — цілий роман, у якому родини Кареніних та Облонських просвічені, немов рентгеном — їхні вчинки, почуття, спогади й надії. Ось родина Облонських: ми бачимо її у трагічний момент, коли дружина почула, що її чоловік перебуває у зв'язку із француженкою-гувернанткою. Стіва Облонський вже давно втратив своє кохання до дружини, яку вважає недалекою і не поважає її почуттів. Дослідники пишуть, що роман «Анна Кареніна» виник із духовних пошуків самого письменника, з його спогадів про початок свого особистого сімейного життя. Тому такі правдиві сцени з родинного життя у романі. Письменник Толстой прискіпливо розглядає життя Толстого-сім'янина. В історії Левіна і Кітті відтворено деякі риси розладу, який відбувався і у родині Толстих. Що зближує, що роз'єднує близьких людей? — запитує Толстой. Відгук цих роздумів знаходимо у щоденнику дружини Толстого, Софії Андріївни: «З минулої зими, коли Льовочка і я... були хворі, щось переломилося в нашому житті. Я знаю, що у мені переломилася та тверда віра у щастя і в життя, яка була...» Ось це і є перша відповідь: внутрішнє, особисте відчуття щастя дає надію і віру на щастя родини. Якщо людина особисто нещаслива — нещасливою будуть і всі навкруги. Чому щасливий сім'янин Левін, здорова людина, зайнята господарством, яка дуже любить свою родину, — чому він ховає мотузку, щоб часом у відчаї не повіситися? Чому боїться ходити із рушницею, аби не застрелитися? Чому Левіна охоплює такий страшний відчай? Можливо, тому що він має сумніви у сенсі свого життя задля поліпшення побуту, страждає від неможливості вільно роздумувати над життям. Своєрідними «ліками» від суму і відчаю Толстой робить простого селянина Федора під час збору врожаю: Левін бачить його самопожертву у праці, цінність цієї праці — «надзвичайне напруження самопожертви» — і це допомагає Левіну зрозуміти, що сенс життя — у праці разом із російським простим народом. «Життя моє тепер, — роздумує Левін, — усе моє життя... має сенс добра, яке я маю вкласти в нього!» Головна героїня твору — Анна Кареніна, сестра Стіви Облонського, живе начебто у щасливій родині, спокійній, врівноваженій, де чоловік поважає свою дружину. У родині є хлопчик Сергій, який зростає у спокої і любові матері та батька... Та чомусь Анні цього не вистачає! Випадкове кохання до Вронського поглинає її цілком, і вона кидає родину і намагається створити іншу сім'ю із Вронським. Чого не вистачає Анні? Адже в неї, на перший погляд, є і любов чоловіка, і повага його, і достаток родинний, і дитина! Та коли читач бачить ті стосунки між чоловіком і дружиною, він розуміє, що жива, емоційна Анна вже давно не кохає свого старого й сухого чоловіка, не здатного виявляти свою любов до дружини. Тим самим Толстой дає зрозуміти, що в щасливій родині кохання є обов'язковим, та підтримувати його мають обоє — і чоловік, і дружина. Родина Кареніна руйнується, хоча чоловік марно намагається зберегти щастя свого дому.