Уявне и реальне в повісті ирій 

Уявні епізоди з твору. - «…кидалися одна до одної в обійми, цілувалися й плакали від зворушення, заливаючи міські вулиці потоками сліз, аж бідолашним городянам доводилось кілька днів по тому плавати у човнах та ночвах…»; - «…на вербі ростуть груші…»; - «…груша затріпотіла крильми, кукурікнула сиплим голосом молоденького півня та, залишивши в дядьковій долоні хвоста, пурхнула на вербу…»; - «…я прищикнув йому (дядькові) мову дверми, і вона жалібно заскавучала, наче цуценятко…»; - «…карасі надвечір вичалапують на піщаний берег і лагідно бесідують зі щуками…»; - «…вовчиці наглядають за курчатами, аби ті не заблукали в лісових нетрях…»; - «…осідавши швабри, довгим лунким коридором проскакали прибиральниці з відрами…»; - «Я взявся обіруч за край неба і прихилив небо до її ніг, взятих у чорні лаковані туфельки. Я відгорнув глевке передосіннє хмаровиння, і сонце зиркнуло їй у вічі…»; - «…корова Манька взлетіла за допомогою намальованих крил…»; - «…дядько Денис узяв корову правицею попід черево і поклав до кишені свого ширококрилого галіфе…»; - «Дядько вхопив з мисника ополоник, чигикнув ним по дну відра і впіймав тітку, наче рибу в підсаку…»; - «Дядько власноруч лупив нутрій і. облуплених відпускав у басейн, аби вони знову обростали шкурою та хутром…»; - «…його (діда Єврася) стала доймати спрага, він перехилив у себе бочку з дощовою водою…»; - «Курку… розрізали навпіл: одна половина пострибала по бабодідових грядках, адруга — по тіткодядьковій полуниці…»; - «Люстра ж, проломивши муровану стіну, з пронизливим виттям пронеслася над передмістям і зникла в безвісті…»; - «Якось у черзі бабу Одарку штовхнули і вона розсипалася; зібравши у вузлик свої кісточки, баба Одарка почалапала до лікарні, де її заново і склали…»; - «…курка сіяла по городу яйця…»;