ВИБРАТИ З ВІРША ЕПІТЕТИ   Всякому  місту  —  звичай  і  права,Всяка  тримає  свій  ум  голова;Всякому  серцю  —  любов  і  тепло,Всякеє  горло  свій  смак  віднайшло.Я  ж  у  полоні  нав'язливих  дум:Лише  одне  непокоїть  мій ...

ВИБРАТИ З ВІРША ЕПІТЕТИ   Всякому  місту  —  звичай  і  права, Всяка  тримає  свій  ум  голова; Всякому  серцю  —  любов  і  тепло, Всякеє  горло  свій  смак  віднайшло. Я  ж  у  полоні  нав'язливих  дум: Лише  одне  непокоїть  мій  ум.   Панські  Петро  для  чинів  тре  кутки, Федір-купець  обдурити  прудкий, Той  зводить  дім  свій  на  модний  манір, Інший  гендлює,  візьми  перевір! Я  ж  у  полоні  нав'язливих  дум: Лише  одне  непокоїть  мій  ум.   Той  безперервно  стягає  поля, Сей  іноземних  заводить  телят. Ті  на  ловецтво  готують  собак, В  сих  дім,  як  вулик,  гуде  від  гуляк. Я  ж  у  полоні  нав'язливих  дум: Лише  одне  непокоїть  мій  ум.   Ладить  юриста  на  смак  свій  права, З  диспутів  учню  тріщить  голова, Тих  непокоїть  Венерин  амур  *, Всяхому  голову  крутить  свій  дур. В  мене  ж  турботи  тільки  одні, Як  з  ясним  розумом  вмерти  мені.   Знаю,  що  смерть  —  як  коса  замашна, Навіть  царя  не  обійде  вона. Байдуже  смерті,  мужик  то  чи  цар,— Все  пожере,  як  солому  пожар. Хто  ж  бо  зневажить  страшну  її  сталь? Той,  в  кого  совість,  як  чистий  кришталь...   Всякому  городу  нрав  и  права; Всяка  имеет  свой  ум  голова; Всякому  сердцу  своя  есть  любовь, Всякому  горлу  свой  есть  вкус  каков, А  мне  одна  только  в  свете  дума, А  мне  одно  только  не  идет  с  ума.   Петр  для  чинов  углы  панскіи  трет, Федька-купец  при  аршине,  все  лжет. Тот  строит  дом  свой  на  новый  манер, Тот  все  в  процентах,  пожалуй,  поверь! А  мне  одна  только  в  свете  дума, А  мне  одно  только  не  идет  с  ума.   Тот  непрестанно  стягает  грунта, Сей  иностранны  заводит  скота. Те  формируют  на  ловлю  собак, Сих  шумит  дом  от  гостей,  как  кабак,— А  мне.  одна  только  в  свете  дума, А  мне  одно  только  не  идет  с  ума.   Строит  на  свой  тон  юриста  права, С  диспут  студенту  трещит  голова. Тех  безпокоит  Венерин  амур, Всякому  голову  мучит  свой  дур,— А  мне.  одна  только  в  свете  дума, Как  бы  умерти  мне  не  без  ума.   Смерте  страшна,  замашная  косо! Ты  не  щадиш  и  царских  волосов, Ты  не  глядиш,  где  мужик,  а  где  царь,— Все  жереш  так,  как  солому  пожар. Кто  ж  на  ея  плюет  острую  сталь? Тот,  чія  совесть,  как  чистый  хрусталь...