Вірш із фразеологізмів

Березова каша Син одбивається од рук. Ракетки. Самокати. Батьківським правом до наук Почав я спонукати: - Щось ти уроки занедбав,  - Все ігрища ті вражі. Гляди, щоб ти не скуштував Березової  каші! На це всміхається не зле Синок довготелесий: - Я знаю, - каже, - сік, але Щоб каша із берези? А я йому: - Того, хто вчивсь, Любили предки наші, Несли за те, що не лінивсь, До школи горщик каші. Хто ж не обтяжувавсь нічим, Суворі предки наші Всипали добрих різок тим  – Березової «каші». А знав би ти, які були З берези пруття голі, Що ними дітвору сікли В старій церковній школі. О, там старались що не крок «Підвищувати бали» І за невивчений урок Безжалісно стьобали. Тож батько наш і нам казав За витребеньки наші: - Гляди, щоб ти не скуштував Березової каші!