Вірш про Дніпро з словами діеприкметникам

Снились Тарасові в чорній неволі Гори дніпрові високочолі, Де сокорина, пухом припала, Віти на воду порозпускала. Снилась веселочка в тихі години, Що позичає в плесі краплини. Снився щоночі сивий Славута, Вся Україна, горем закута. Рідний народ його, битий і гнаний, Як він устане, зірве кайдани, І розкувавши руки могучі, Панство несите скине із кручі. Все, що наснилось,— пісня сказала. Пісня пророча — правдою стала! Цвітом повиті Тарасові гори. Поле безмежне з вітром говорить. Слово Тарасове струнами б'ється. Ходить між люди — з серця до серця. Ходить між люди, лине світами — Так йому жити й жити віками, Поки, як море, в срібній обнові Б'ються об берег хвилі дніпрові!   или такой:Ми з Дніпром тепер сусіди: Будем жить біля Дніпра. Тато каже: — Взавтра їдем! Вже збиратися пора. Не баріться — хутко вечір! — І знялася метушня. Почали складати речі Мама, тато, Лесь і я. Тато возиться з книжками, Я збираю олівці, А Олесь біжить до мами І несе свої штанці. Не присяде й на хвилинку — В нього стільки різних справ: Він запхав кота в корзинку, Мотузком перев'язав. Всім було роботи досить, Та уже й спочити час. — Спіть, хлоп'ята! — мама просить. Я упораюсь без вас. Спати? Добре — будем спати! Тільки гляньте: в чому річ? Сон мене не хоче брати. А така ж велика ніч! Задрімав я опівночі Та й побачив уві сні: У дворі Дніпро хлюпоче, Ходять блиски по стіні. Зирк! — аж сонце сліпить очі. — Уставай! — кричить мені.— Вже у двір машина їде. Вирушати нам пора! — До побачення, сусіди! Будем жить біля Дніпра.